Справа № 119/9435/13-ц
2/119/343/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Мурзенка М. В.
при секретарі Маричевій С. В.
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,
третьої особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про вселення, виселення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, треті особи Житлово-експлуатаційна організація 64 Управління начальника робіт Чорноморського флоту Російської Федерації, ОСОБА_6,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 з позовом про вселення її до квартири за адресою АДРЕСА_1, зобов'язання відповідача надати їй ключі від вхідної двері вказаної квартири, виселення з зазначеної квартири відповідача за неможливістю спільного проживання, стягнення з нього на відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ордеру № 624 від 05.03.2008 року, наданого відповідачу, позивач вселилась до вказаної квартири як дружина відповідача, з 2008 року відповідач створює позивачу перешкоди в користуванні квартирою, 14.11.2008 відповідач побив позивача, неодноразово звертався до суду з метою позбавити її права користування квартирою, з 04.02.2013 року позивач позбавлена можливості проживати в квартирі, оскільки відповідач змінив замки на вхідній двері, ключі від яких позивачу надати відмовляється, внаслідок зазначених протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка оцінюється нею в 10 000 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2013 р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_6.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, додатково пояснили суду, що позивач має право на проживання в спільній квартирі, відповідач з вказаної квартири має бути виселений на підставі ст. 116 ЖК України, оскільки йому неодноразово були зроблені попередження про недопустимість протиправної поведінки, на які він не реагує, внаслідок дій відповідача, спрямованих на перешкоджання позивачу в користуванні спірною квартирою, неодноразові звернення відповідача до суду з метою позбавити позивача права користування квартирою, позивач зазнала моральних страждань, що виразились в душевних хвилюваннях, необхідності докладення додаткових зусиль, спрямованих на організацію свого життя.
Відповідач, представник відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відповідач готовий надати ключі від квартири позивачу, ніяких перешкод в користуванні квартирою позивачу не чинить, підстави для виселення відповідача з квартири та стягнення з нього моральної шкоди відсутні.
Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник третьої особи ЖЕО 64 УНР Чорноморського флоту Російської Федерації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, кримінального провадження № 12013130200000772, матеріали прокурорської перевірки № 66-312-13 за зверненням позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно ордеру № 624 від 05.03.2008 року, виданого Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9), відповідачу надано в користування квартиру за адресою АДРЕСА_1 на склад сім'ї із трьох осіб, в т.ч. відповідача, що на час надання квартири перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, та третьої особи ОСОБА_6
25 травня 2009 року шлюб між сторонами по справі було розірвано, що підтверджується відміткою в паспорті позивача (а.с. 26зв.), й сторонами не заперечується.
Згідно даних особового рахунку на вказану квартиру (а.с. 11) в квартирі зареєстровані позивач, відповідач та третя особа ОСОБА_6 з 05.04.2006 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ЖК України, особи, що перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Рішенням Феодосійського міського суду від 26 березня 2013 року по цивільній справі № 2/119/854/13 119/944/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим 05.06.2013 (а.с. 13-16) відмовлено відповідачу в задоволенні позовних вимог про визнання позивача такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність в позивача права користування квартирою за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян.
З матеріалів кримінального провадження № 12013130200000772, оглянутих в судовому засіданні, вбачається, що 05.02.2013 року позивач звернулась до Феодосійського МВ ГУМВС України в АР Крим з приводу створення їй відповідачем перешкод в користуванні вказаною квартирою шляхом зміни замків на вхідних дверях, зазначене кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.
З матеріалів прокурорської перевірки № 66-312-13 за зверненням позивача, оглянутих в судовому засіданні вбачається, що позивач зверталась в вересні 2013 року до прокуратури з тих самих підстав, за результатами перевірки позивачу надано відповідь про закриття вищевказаного кримінального провадження, додаткових заходів реагування прокуратурою не вживалось.
З показань третьої особи ОСОБА_6, допитаного за його згодою в порядку, передбаченому для допиту свідка, вбачається, що відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні квартирою, ключі від квартири надавати не бажає.
За таких обставин, суд доходить висновку про порушення відповідачем права позивача на користування квартирою за адресою АДРЕСА_1, необхідності захисту цього права у визначений позивачем спосіб шляхом вселення позивача до спірної квартири, зобов'язання відповідача надати позивачу ключі від вхідної двері вказаної квартири, й задоволення позову в цій частині.
Доводи відповідача та представника відповідача про відсутність з боку відповідача перешкод в користуванні позивачем спірною квартирою відхиляються судом, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами, зокрема зверненнями позивача до правоохоронних органів, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12013130200000772, матеріалах прокурорської перевірки № 66-312-13.
Водночас суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині виселення відповідача із спірної квартири з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
При цьому, виходячи з офіційного характеру заходів запобігання й громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмовими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що в 2008 році позивач зверталась до правоохоронних органів з приводу побиття її відповідачем, в порушенні кримінальної справи було відмовлено, відповідачу було винесене офіційне попередження щодо недопущення скоєння насильства в родині, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.11.2008 (а.с. 6), також відповідачу було винесене офіційне попередження про недопущення порушень чинного законодавства за результатами розгляду звернення позивача з приводу зміни замків в спірній квартирі відповідачем (а.с. 12, 93).
Зазначене, на думку суду, не свідчить про неможливість спільного проживання сторін по справі в спірній квартирі, адже з пояснень осіб, що беруть участь у справі вбачається, що сторони по справі проживали разом в ній до лютого 2013 року, кімнати спірної квартири є ізольованими, що встановлено рішенням Феодосійського міського суду Ар Крим від 27.01.2012 по справі 2-3622/11/0121 2/121/297/2012 (а.с. 57-58), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20.03.2012 р. (а.с.27-28), беззаперечних доказів неможливості спільного проживання сторін по справі в спірній квартирі позивачем суду не надано.
Також не підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, підлягає відшкодуванню моральна шкода, що у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
З матеріалів справи вбачається, що відповідача до кримінальної або адміністративної відповідальності з приводу чинення позивачу перешкод в користуванні квартирою притягнуто не було, позивачем не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що їй була завдана моральна шкода діями відповідача, який перешкоджав у користуванні спірною квартирою, посилання позивача в позовній заяві на неодноразові звернення до державних органів не є підставою для стягнення моральної шкоди, доказів погіршення стану здоров'я позивача внаслідок дій відповідача, спрямованих на створення позивачу перешкод в користуванні квартирою суду не надано. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 6, 64, 116 ЖК України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_2 до квартири за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 ключі від вхідної двері квартири за адресою АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/
З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.
Суддя: Секретар: