УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/6486/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.
Категорія 37 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності та визнання договору дарування частково недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 листопада 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладений 07.05.2009 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом другої Житомирської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2-193, виключивши з предмету договору дарування 1/18 частину житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/18 частку цього будинку в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що при укладенні оспорюваного договору не було враховано її право на 1/18 частку спірного домоволодіння, набуте в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_6.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до договору дарування від 07.05.2009 року він отримав від ОСОБА_4 житловий будинок, загальною площею 96,2 кв.м. Однак ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу отримала у власність житловий будинок, площею 63,1 кв.м.
Вважає, що при прийнятті спірного рішення судом визнано право власності на 1/18 частину будинку з площі, яка не входила в спадкову масу, на будинок, який в результаті добудови змінився за площею.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 215, 217, 1226, 1261, 1270 ЦК України.
Як видно із матеріалів справи, 24.09.1957 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_7.
7 липня 1970 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбала будинок АДРЕСА_1. У відповідності до вимог ст. ст. 21, 22 КУпШС, який був чинним на час вказаних правовідносин, зазначене домоволодіння належало подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті на час відкриття спадщини, згідно ст. 529 ЦК УРСР, спадкоємцями за законом першої черги були дружина ОСОБА_4 та сини - ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які були зареєстровані та постійно проживали в спірному будинку.
Таким чином, у відповідності до положень ст. 549 ЦК УРСР, вони прийняли спадщину кожний по 1/3 частині вказаного домоволодіння від ? його частини (згідно ст. 28 КУпШС у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, в зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі належну йому 1/6 частину спірного домоволодіння.
Згідно п.1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, згідно відомостей будинкової книги, спадкоємцями за законом першої черги були діти померлого: син ОСОБА_4, донька ОСОБА_8 і мати померлого - ОСОБА_5 (ст. 1261 ЦК України).
Положеннями ч.3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців з дня відкриття спадщини), він не заявить про відмову від неї.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивач прийняла спадщину, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6 у вигляді 1/18 частини домоволодіння АДРЕСА_1
Відтак, при укладенні спірного договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, не було враховано, що вказане домоволодіння перебувало у спільній частковій власності, що призвело до порушення прав позивачки на її частку в спільній власності.
Тому наявні підстави для визнання недійсним договору дарування від 07.05.2009 року в частині дарування 1/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ( ч.3 ст. 215 , п.1 ст. 217 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги відносно того, що розмір будинку, який був подарований збільшився за рахунок прибудови, здійсненої на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27.11.2008 року № 868, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які підтверджують державну реєстрацію права власності на добудоване майно. А вказане рішення виконавчого комітету про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що отримані в результаті реконструкції приміщень та добудов, не впливає на зміну розміру часток у праві спільної часткової власності.
Крім того, як видно із змісту спірного договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 07.05.2009 року, в ньому зазначено, що вказаний житловий будинок належить дарувальниці на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.1970 року та зареєстрованого Житомирським бюро технічної інвентаризації 23.09.1970 року за № 6682, а не на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видається органом місцевого самоврядування на новостворене нерухоме майно.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді