Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/9271/13-а
14.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Єланської О.Е. ,
Кучерука О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 10.10.13 у справі № 801/9271/13-а
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 5а,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)
про скасування рішення № 4101 від 09.08.2013,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 адміністративний позов задоволено.
Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 09.08.13 № 4101 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій за несвоєчасне надання (несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою або надання недостовірних відомостей) до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.03 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 9201,71 грн. за 2009 рік.
Стягнуто з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) 114,70 грн. судового збору.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 14.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, на час спірних правовідносин був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. (а.с. 13).
09.08.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим складено акт про виявлене порушення № 14112, яким встановлений факт порушення позивачем вимог п.п. 4 п.2 ст. 17 Закону України № 1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 1.3 п. 1 Порядку формування і надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 №7-6, що виразилось у несвоєчасному поданні відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік (а.с. 8).
У зв'язку із чим, 09.08.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим стосовно позивача було прийняте рішення № 4101 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне надання (несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою або надання недостовірних відомостей) до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством за 2009 рік, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.03 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 9201,71грн. (а.с. 9-10).
Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення) (далі - Закон №1058) та п.1.5 Порядку за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - 20 відсотків зазначених сум та не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому виноситься рішення. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про виявлене порушення, складений у вільній формі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 було затверджено Порядок формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 №1000/9599 (далі - Порядок).
Цей Порядок, відповідно до п.1.1 Порядку, у відповідності до Закону № 1058-ІV врегулював правила формування та надання до органів Пенсійного фонду відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 1.3. Прядку передбачено обов'язок страхувальників один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подавати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Відповідно до п. 4 розділу 2 Порядку, однією із форм документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей є індивідуальні відомості про застраховану особу.
З матеріалів справи вбачається, що первинно зазначена звітність за 2009 рік була подана позивачем 24.03.2010, про що свідчать розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік та обліковими картками застрахованих осіб (а.с. 18-28). Індивідуальні відомості про застрахованих осіб, було подано позивачем 24.03.2010 по найманим особам (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) та стосовно себе.
Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано доказів недостовірності наданих позивачем даних.
Отже, колегія суддів вважає, що поданий 09.08.2013 позивачем звіт не може розцінюватись як первинно поданий.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування фінансових санкцій за рішенням від 09.08.2013 № 4101.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення № 4101 про застосування фінансових санкцій було прийняте 09.08.2013, тобто в той час, коли норма п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим не містить посилання на будь-яку іншу норму права.
До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон№2464), відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання звітності та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону № 1058. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011.
Так, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі ст. 17 та п. 5 ч. 9. ст. 106 Закону № 1058- IV.
При застосуванні п.7 Перехідних положень Закону № 2464 в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків (подання звітності), допущених після 01.01.2011, слід ураховувати норми ст.58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного, органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на п.7 Перехідних положень Закону України № 2464.
Рішенням № 4101 від 09.08.2013, яке прийнято на час дії Закону № 2464, позивачу нараховані фінансові санкції на підставі п.5 ч.9. ст.106 Закону №1058, за порушення, вчинені після 01.01.2011, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що її застосування з 01.01.2011 суперечить нормам ст. 58 Конституції України.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Отже Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 неправомірно винесло рішення від 09.08.2013 № 4101 на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 20.11.2012 (а.с. 41-43).
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 у справі № 801/9271/13-а - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.13 у справі № 801/9271/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта