ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2008 року Справа № 2а-4761/08
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді Канас Н.А.
При секретарі судового засідання Кунинець А.С.
Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації
про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі 5095,00 гривень
з участю представника позивача-ОСОБА_2.
в с т а н о в и в :
Позов заявлено ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі 5095,00 гривень.
Позивач в позовній заяві вважає, що їй, як вдові померлого інваліда війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Згідно цієї норми, їй повинні були виплатити за 2005 - 2007 роки 5095,00 гривень щорічної грошової допомоги як вдові інваліда війни. В 2005 - 2006 роках їй виплатили лише 260 гривень, у 2007 році - 150 гривень, тому сума боргу складає 5095,00 гривень, яку вона просить стягнути.
Представник позивача позов підтримав, просив задоволити.
Відповідач у запереченнях на позов від 05.11.2008 року проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі за відсутності протиправних дій з боку управління, не визнає себе відповідачем за даним позовом. Відповідач просить застосувати термін позовної давності відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України. Крім того, відповідач вказав на те, що позивач отримала такі суми виплат: у 2005 році - 130 гривень, у 2006 році - 130гривень, у 2007 році - 150 гривень.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотав про розгляд справи у відсутності представника.
Суд вважає, що справу слід розглядати у відсутності представника відповідача.
Суд розглядає справу в порядку статті 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та посвідчення позивача та інших документів, наявних в матеріалах справи).
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дружиною померлого інваліда війни що підтверджується безтерміновим посвідченням серії Г НОМЕР_1 видане Яворівським управлінням праці та соціального захисту населення 02.07.2003 року, і відповідно до статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня разової щорічної грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністраціїНОМЕР_2 від 20.08.2008 року, позивач є дружиною померлого інваліда війни та має право на одержання щорічно до 5 травня одноразової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 зазначеного закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Тобто, як передбачено вищевказаним Законом, виплата щорічної разової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком дружині померлого інваліда війни, здійснюється органами праці та соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”” визначено, що кошти для виплати вказаної допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік перераховуються місцевим органам праці та соціального захисту населення, які, в свою чергу, здійснюють фізичну виплату цієї допомоги інвалідам війни.
Враховуючи вищенаведене суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що управління праці та соціального захисту населення не визнає себе відповідачем за даним позовом.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті пункту 13 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених законів, тому суд вважає, що соціальні гарантії інвалідам війни та членам їх сімей не можуть бути обмежені або скасовані іншими правовими актами.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Однак, разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в межах виплат 2007 бюджетного року, оскільки в 2005 - 2006 роках Конституційний Суд України не розглядав питань відповідності Конституції України норм Закону про державний бюджет України на ці роки.
Таким чином, слід стягнути з управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на користь позивача одноразову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, який був встановлений в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2007 рік», у розмірі 410,06 грн., врахувавши при цьому, що позивачу було виплачено у 2007 році 150,00 грн.
Слід зазначити, що позивачем розрахунок суми одноразової щорічної допомоги робився з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком в розмірі 410,00 гривень, а не - 410,06 гривень, як передбачено наведеними нормами.
Отже, сума недоплати за 2007 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 1900,30 грн. (410,06 х 5 - 150,00 = 1900,30).
Що стосується вимог позивача про виплату разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, то суд зазначає наступне.
Відповідач у запереченнях на позов наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу допомогу було виплачено у 2005-2007 роках, а відповідно до пункту 4 статті 17-1 Закону 3551 - вона мала право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, суд погоджується з відповідачем про порушення позивачем строку звернення до суду щодо вимог виплати допомоги за 2005 - 2006 рік. При цьому, слід зазначити, що поважних причин пропущення згаданого строку звернення судом не встановлено.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 1900 гривень 30 копійок, а тому в цій частині підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не належить стягувати із сторін спору.