ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2008 року Справа № 2а-4861/08
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді Канас Н.А.
При секретарі судового засідання Кунинець А.С.
Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, Управління державного казначейства у Золочівському районі
про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги
в с т а н о в и в :
Позов заявлено ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації,Управління державного казначейства у Золочівському районі про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі 5095,00 гривень.
Позивач в позовній заяві вважала, що їй, як учаснику війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Позивач уточнила позовні вимоги, вважає, що їй, як вдові померлого ветерана війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога за 2005-2007 р. в розмірі 3149,80грн. , яку вона просить стягнути.
Позивач в судове засідання не з”явилась, подала заяву з проханням слухати справи у її відсутності.
Відповідач у запереченнях на позов від 05.11.2008 року проти позову заперечує, посилається на те, що позивач не є учасником війни, а має статус вдови загиблого (померлого) ветерана війни. Відповідач просить застосувати термін позовної давності відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотав про розгляд справи у відсутності представника.
Представник відповідача Управління державного казначейства у Золочівському районі Львівської області в судове засідання не з?явився. Відповідачем на адресу суду представлено пояснення на позов, в якому зазначено, що Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і підпорядковується йому. Згідно положень Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного та місцевих бюджетів; розрахунково - касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов?язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Міністерство праці та соціальної політики України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення. Безпосередньо роботу із соціального захисту населення виконують обласні та районні управління праці та соціального захисту населення. Крім цього, пряме стягнення коштів з державного бюджету не передбачено, оскільки ці кошти є на рахунках в органах праці та соціального захисту. Враховуючи вищенаведене, органи Держказначейства виступають як установи банку, в яких відкрито рахунки відповідного органу праці та соціального захисту населення, на яких обліковуються кошти, що спрямовуються на соціальні виплати, і у зв'язку із цим Управління державного казначейства у Золочівському районі Львівської області не є учасником правовідносин у сфері соціального захисту населення та законодавчо не уповноважено на здійснення владних управлінських функцій з приводу виділення, розподілу, виплати коштів для відповідної категорії громадян, зокрема відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд вважає, що справу слід розглядати у відсутності позивача та представників відповідачів.
Суд розглядає справу в порядку статті 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та посвідчення позивача та інших документів, наявних в матеріалах справи).
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Позивач, ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дружиною померлого інваліда війни що підтверджується посвідченням серії Г НОМЕР_1, видане Золочівським управлінням праці та соціального захисту населення 21.06.2000 року, та листом управління праці та соціального захисту населення Золочівської РДА від 15.12.2008 року НОМЕР_2 і відповідно до статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня разової щорічної грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 зазначеного закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Тобто, як передбачено вищевказаним Законом, виплата щорічної разової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком дружині померлого інваліда війни, здійснюється органами праці та соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”” визначено, що кошти для виплати вказаної допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік перераховуються місцевим органам праці та соціального захисту населення, які, в свою чергу, здійснюють фізичну виплату цієї допомоги інвалідам війни.
Враховуючи вищенаведене суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що управління праці та соціального захисту населення не визнає себе відповідачем за даним позовом.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті пункту 13 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених законів, тому суд вважає, що соціальні гарантії інвалідам війни та членам їх сімей не можуть бути обмежені або скасовані іншими правовими актами.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Однак, разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в межах виплат 2007 бюджетного року, оскільки в 2005 - 2006 роках Конституційний Суд України не розглядав питань відповідності Конституції України норм Закону про державний бюджет України на ці роки.
Таким чином, слід стягнути з управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь позивача одноразову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, який був встановлений в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2007 рік», у розмірі 410,06 грн., врахувавши при цьому, що позивачу було виплачено у 2007 році 150,00 грн.
Слід зазначити, що позивачем розрахунок суми одноразової щорічної допомоги робився з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком в розмірі 410,00 гривень, а не - 410,06 гривень, як передбачено наведеними нормами. Крім того позивачем невірно визначено розмір допомоги зазначено 3 мінімальних пенсій, а не 5.
Отже, сума недоплати за 2007 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 1900,30 грн. (410,06 х 5 - 150,00 = 1900,30).
Що стосується вимог позивача про виплату разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, то суд зазначає наступне.
У 2005 - 2006 роках Конституційний Суд України не розглядав питань відповідності Конституції України норм Закону про державний бюджет України на ці роки, тому у задоволення даної вимоги слуд відмовити.
З огляду на викладене, позовні имоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 1900 гривень 30 копійок, а тому в цій частині підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не належить стягувати із сторін спору.