Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 611/2140/12

Провадження № 2/280/41/13

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2013 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Янчук В.В.

при секретарі - Кумечко С.М.

за участі представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростишеві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , треті особи приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Коростишіського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року до Коростишівського районного суду звернувся позивач з позовом до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи приватні нотаріуси Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що разом зі своїм батьком ОСОБА_10 був зареєстрований в належній батьковій частині будинку АДРЕСА_1, проживаючи з батьком з дитинства в якості члена його сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 52 років помер його батько ОСОБА_10 в хірургічному відділенні Коростишівської ЦРЛ. Після смерті батька він звернувся до приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_10, як спадкоємець першої черги за законом, з заявою про прийняття спадщини. Після заведення спадкової справи № 71 за 2012 рік позивач дізнався, що спадкоємцем нерухомого майна батька , а саме 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, в яких він проживає як член сім'ї власника відповідно до заповіту від 27.08.12 року № 1442 є дружина батька по другому шлюбі ОСОБА_6 Крім позивача та ОСОБА_6 , як дружини померлого, спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом після смерті померлого батька ОСОБА_10 є його мати а позивача бабуся - ОСОБА_7 Позивач посилається на те, що його батько до моменту своєї смерті перебував в хірургічному відділенні Коростишівської ЦРЛ, він відвідував його вдень 27.08.2012 року і батько з огляду на його хворобу ( рак язика) не міг говорити, незважаючи на те, що був при свідомості. Згідно наданої позивачу інформації лікуючого лікаря та завідуючого хірургічним відділенням Коростишівської ЦРЛ станом на 16 год. 35 хв. 27.08.2012 року йому стало відомо, що ОСОБА_10 перебував при свідомості , але не мав можливості говорити внаслідок онкологічного захворювання язика , яке об'єктивно унеможливлювало висловлювання ним своїх думок і озвучування своїх бажань , а також повністю виключало обставини прочитання ним особисто вголос будь- яких документів - навіть на один рядок друкованого тексту. Хвороба батька унеможливлювала висловлення ним своїм голосом свого наміру скласти заповіт, виключала ним прохання будь-яким особам, в тому числі і ОСОБА_11 , підписати заповіт замість нього. Крім того будь - яких паралічів в нього не було і він мав фізичну можливість підписати документи в разі наявності в нього вільного волевиявлення на складання і підписання заповіту. Згідно з ст. 1257 ЦК України , заповіт, складений з порушенням права заповідача на вільне волевиявлення, яке не відповідало його дійсній волі, так як батько при житті висловлював свої наміри щодо залишення будинку позивачу, при таких розмовах була присутня його дружина та одного разу про таке батьківське рішення мала можливість почути і його мати. А тому вважає, що його батько 27.08.2012 року не звертався до приватного нотаріуса за наданням послуг по посвідченню заповіту. Окрім того при посвідченні заповіту нотаріусом не були дотримані вимоги законодавства - «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5, оскільки із змісту заповіту від 27.08.2012 року № 1442 на ім'я ОСОБА_6, в тексті заповіту відсутня належна ідентифікація особи заповідача та ідентифікація особи, на ім'я якої вчинено заповіт. Позивач заперечує той факт, що заповіт від 27.08.2012 року № 1442 посвідчений від імені його батька і підписаний іншою фізичною особою, є підставою для передання нерухомого майна, належного його батьку , в порядку спадкування за заповітом. Тому позивач просив визнати недійним заповіт від 27.08.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 1442, підписаний замість заповідача ОСОБА_10 фізичною особою ОСОБА_11

В судовому засіданні 05.12.2012 року позивач ОСОБА_5 а в подальшому його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в ньому. Додатково позивач та його представник суду пояснили, що після смерті батька ОСОБА_5, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, де дізнався про заповіт від 27.08.2012 року на ім'я ОСОБА_6 Його батько сам заповіт не підписував. 14.08.2012 року він з дружиною заходив до батька і останній йому говорив, що хата буде його. 22,26 та 27.08.2012 року приходив до батька. 22.08.12 року під час перебування батька в реанімаційному відділенні він був цілком спроможний розмовляти. 26.08.12 року він вже не міг довго говорити, так як йому було тяжко, він сидів біля нього, але вони ( батько та син) мало спілкувались, батько йому говорив, що він писав записки, але особисто, як батько їх писав він не бачив. 27.08.2012 року він близько 10 год ранку прийшов до батька та знаходивсь біля нього 5-7 хвилин, в обидві руки в батька були крапельниці. Позивач вказав, що його батько був постійно в свідомості та на його припущення не міг говорити, не міг читати, а міг сказати лише 4 слова.

В судовому засіданні 05.12.2012 року відповідач ОСОБА_6 а в подальшому її представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали в повному обсязі. Суду відповідач пояснила, що 27.08.2012 року з 5 год ранку була біля чоловіка - ОСОБА_10, в лікарні була цілий день, біля нього також були мати чоловіка та брат. 27.08.2012 року позивача в лікарні не було. 24 чи 26.08.2012 року ОСОБА_10 просив не пускати до нього сина так як вони не спілкувались, а також просив її двічі привести нотаріуса. Зокрема , 27.08.2012 року зранку попросив знову запросити нотаріуса. ОСОБА_10 з нотаріусом розмовляв двічі, перший раз з ранку. Того дня ОСОБА_6 лише двічі відлучалась від чоловіка в аптеку за ліками, але біля нього постійно була його мати та брат. Того дня до лікарні приходив ОСОБА_11 з паспортом, приносив довідку про здачу крові, так як він був донором для її чоловіка. При посвідченні заповіту в палаті були присутні нотаріус, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 З своїм чоловіком ОСОБА_10 прожили 6 років в чоловіковій половині, в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5 в чоловіковій половині разом з ними не жив, останнього вона побачила лише в червні цього року, так як між собою батько та син не спілкувались.

В судовому засіданні 05.12.2012 року відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що померлий є її син. ОСОБА_10 з першою дружиною жили погано, судились за хату. Син ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не спілкувались вже близько 7 років. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 жили в половині чоловіка по АДРЕСА_1, а в другій половині жили квартиранти, ОСОБА_5 з батьком не жив. Вона , як мати біля сина в лікарні була до останнього, ОСОБА_10 не хотів спілкуватись з своїм сином ОСОБА_5. 27.08.2012 року її син був постійно під крапельницями, які стояли в обидві руки. Крім того ОСОБА_10 розмовляв до останнього. При житті ОСОБА_6 ОСОБА_10 доглядала, лікувала, а після його смерті здійснила його поховання. В подальшому в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена , а тому суд розглядає справу без її участі.

В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Суду надала письмові заперечення а також пояснила, що 27.08.2012 року за реєстровим № 1442 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_10 в хірургічному відділенні Коростишівської районної лікарні. ОСОБА_10 знаходився в лікарні в тяжкому стані, особисто до нотаріуса з'явитись не міг. На його прохання виклик нотаріуса в лікарню для посвідчення заповіту було зроблено ОСОБА_15 яка в кабінеті нотаріуса повідомила про наміри ОСОБА_10 вчинити заповіт на належну йому частку житлового будинку та земельну ділянку на ім'я його дружини, про цю обставину знав також і брат , який підвозив нотаріуса до лікарні для посвідчення заповіту. При зустрічі з ОСОБА_10 нотаріусом було перевірено його дієздатність шляхом спілкування з ним. А також остання чітко зрозуміла бажання заповідача, будь яких сумнівів щодо волевиявлення заповідача у неї не виникало, спілкування проходило особисто з ОСОБА_10 Його мати, дружина та інші знайомі , які на той момент перебували в палаті виходили в коридор і не чули розмови між нотаріусом на ОСОБА_10 При зустрічі з ОСОБА_10 нотаріусом було роз'яснено всі вимоги законодавства щодо посвідчення заповіту, в тому числі і про наслідки посвідчення заповіту, про посвідчення заповіту в присутності свідків, та про підпис іншої особи за заповідача, у разі неможливості підписання заповіту особисто. Нотаріус впевнилась, що ОСОБА_10 може прочитати заповіт та підписати його після відключення крапельниць, які були підключені до обох рук. Після 16 год. 27.08.2012 року в офіс приїхав брат заповідача та повідомив, що крапельниці до кінці дня не будуть відключені, тому на прохання заповідача заповіт був підписаний його знайомим ОСОБА_11 При другому виїзді до ОСОБА_10 було ще раз почуто бажання посвідчити заповіт в присутності ОСОБА_11 Після цього вона запитала ОСОБА_10 чи може він читати в голос, на що останній підтвердив, що може читати та вголос зупиняючись, прочитав заповіт , підтвердив правильність складання заповіту та надав згоду на підписання заповіту за нього ОСОБА_11, так як обидві руки ОСОБА_10 були під крапельницями. Також добавила, що коли з'ясовувала коло спадкоємців, ОСОБА_10 вказав: «Да, в мене є син, але в мене його не має». При посвідченні заповіту нотаріусом були дотримані всі вимоги законодавства, зокрема ст.ст. 207,1247,1248 ЦК України , ст.ст. 156-161 ЗУ «Про нотаріат « та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України « № 282/20595 від 22.02.2012 року.

В судові засідання третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. На адресу суду направила заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляд справи без її участі, а тому суд здійснює розгляд справи в її відсутність. Будь - яких письмових пояснень, заперечень не подавала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16, суду показав, що він працює на посаді завідуючого хірургічним відділенням Коростишівської ЦРЛ. Хворий ОСОБА_10 проходив неодноразово курси лікування в хірургічному та реанімаційному відділеннях, скаржився на проміжну кульгавість, дефекти нижньої щоки та щелепи. Мав захворювання раку язика з проростанням в нижню щелепу та ліву щоку, останньому було призначено лікування. Хворий також мав гостру ішемію нижніх кінцівок, загальну слабкість. Внаслідок прийняття хворим великої кількості медичних препаратів, в тому числі і знеболюючих 27.08.2012 року у ОСОБА_10 відкрилась гостра тяжка кишкова кровотеча 3 ступеня, відбулось падіння тиску, біль в ногах, протягом дня хворий постійно потребував інфузій, а тому було підключено крапельниці в дві руки. 27.08.2012 року ОСОБА_10 міг говорити, мова його була не повноцінна, але він зрозуміло висловлював свою думку, скаржився на біль, розмовляв, міг читати, але не міг писати. Хірургічне відділення не є закрите відділення, встановлений режим для хворих, та не є порушенням, якщо до хворого приходить нотаріус, з даного приводу скарг від інших пацієнтів не надходило. Біля хворого він постійно бачив дві жінки , син хворого - ОСОБА_5 до нього не звертався, і він його біля хворого не бачив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що вона працює в Коростишівській ЦРЛ - хірургом. 27.08.2012 року ОСОБА_10 був тяжкий, біля нього постійно була його дружина та жінка літнього віку. 27.08.2012 року о 17 год. вона заступила на чергування, хворий скаржився на стан здоров'я та на її думку міг підписувати документи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що він працює хірургом Коростишівської ЦРЛ. З 26.08 на 27.08.2012 року був на чергуванні. В розмові з ОСОБА_10 бачив, що стан хворого був тяжкий, але стабільний. Хвороба хворого не давала йому можливості голосно говорити, але він чітко і ясно говорив, його розмова була чітка, міг читати та міг ставити підпис. ОСОБА_10 не хотів з усіма розмовляти.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_19, суду показала, що вона є першою дружиною померлого ОСОБА_10 15.08.2012 року, вона бачила ОСОБА_10 останній раз, він не міг скласти речення, вона з ним говорила 20 хв. , останній постійно казав, що хата буде сину. 20.08.2012 року її син ОСОБА_5 з невісткою приходив до батька в реанімацію, в сина з батьком були добрі відносини. Після смерті ОСОБА_10 ходили до лікарні, завідуючий відділенням їм говорив, що ОСОБА_10 не міг говорити. 26.08.2012 року син ОСОБА_5 зранку ходив до лікарні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду показала, що вона є дружиною ОСОБА_5 22.08.2012 року їм зателефонували та повідомили, що батько ОСОБА_5 знаходиться в реанімації. 25.08.2012 року за проханням батька прийшли до нього, в розмові з ним декілька разів його перепитували, так як він тяжко та погано говорив, висловлювати думку заважала йому хвороба, тривалий час він не міг спілкуватись, але сам ходив. Якби останній мав бажання, він би сам підписав заповіт.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, суду показав, що ОСОБА_10 перебував в лікарні. 27.08.2012 року після обіду, він приходив до лікарні, як донор, здавати кров для ОСОБА_10 Останній попросив його залишитись для підписання заповіту, так як він хоче залишити хату для ОСОБА_6 У палаті були присутні він , нотаріус та ОСОБА_10, нотаріус оформляв документи двічі, всі їх він підписував. Нотаріус вимагав у ОСОБА_10, щоб він прочитав заповіт, ОСОБА_10 його прочитав нормально, 5-10 хвилин читав текст, але підписати не міг, так як в нього були крапельниці в обидві руки.

В судовому засідання свідок ОСОБА_23 суду показала, що вона працює молодшою медичною сестрою хірургічного відділення Коростишівської ЦРЛ. Хворий ОСОБА_10 лежав в палаті № 7. 27.08.2012 року біля нього були його дружина та мама, хворий розмовляв тяжко, але говорив. Особисто нотаріуса не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду показала, що вона працює черговою медичною сестрою хірургічного відділення Коростишівської ЦРЛ. 27.08.2012 року працювала в відділенні, пам'ятає хворого ОСОБА_10, який був в палаті № 7. ОСОБА_5 бачила в останній день, хворий ОСОБА_10 розмовляв погано, все розумів, писав мамі, говорив по-маленьку, короткими фразами, володів руками, так як були підключені катетери. Того дня перед вечором бачила нотаріуса.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25, суду показала, що вона працює молодшою медичною сестрою хірургічного відділення Коростишівської РЛ. Хворий ОСОБА_10 лежав в палаті № 7, біля нього були дружина та мама, позивача не пам'ятає. Хворий був в свідомості, тяжко говорив, дві руки були підключені до крапельниці. Тяжко хворих дозволяється відвідувати та бути біля них. Те, що говорив хворий було зрозумілим.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, суд приходить до слідуючого висновку.

Статтями 1233-1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ч. 2 ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього кодексу

Так, судом встановлено, що 27.08.2012 року ОСОБА_10, що народився ІНФОРМАЦІЯ_3, склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті належні йому 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповів своїй дружині ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Заповіт був посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1442. Зазначена обставина підтверджується копією заповіту, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.102,105 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8) і після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо дійсності заповіту, залишеного ОСОБА_10 на користь відповідача ОСОБА_6

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже законодавцем визначено дві обов'язкові умови для визнання заповіту недійсним з даних підстав, як волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач свій позов мотивує тим, що на його думку, померлий не мав наміру заповісти своє майно відповідачу ОСОБА_6 В результаті наявного в нього на момент посвідчення заповіту захворювання він самостійно не міг висловити своє волевиявлення, не міг прочитати особисто в голос будь- яких документів, і мав фізичну можливість особисто його підписати.

За клопотанням позивача та його представника у справі була проведена судово-медична експертиза за матеріалами справи, ( висновок експерта № 34 від 29.04.2013 року а.с. 194-197) згідно висновку якої, враховуючи характер захворювання зі сторони ротової порожнини ( рак язика) експерти вважають, що за станом здоров'я на 27.08.2012 року ОСОБА_10 не міг самостійно, в голос прочитати будь -який текст, в тому числі і заповіт, так як наявна в нього хвороба прогресувала. Враховуючи фізичний стан ОСОБА_10 27.08.2012 року він міг самостійно здійснювати свідомі дії: приймати їжу, ставити підписи, так як гемодинаміка у хворого була стабільною.

В судовому засіданні, будучи допитаною в якості експерта ОСОБА_26 , роз'яснюючи висновок експерта № 34 суду показала, що враховуючи наявні захворювання у ОСОБА_10, та як вони прогресували він не міг прочитати весь текст заповіту, міг читати окремі фрази та міг говорити окремими фразами, не міг приймати їжу. Висновок експертизи було проведено в цілому на підставі всієї медичної документації. Крім того перебіг такого захворювання залежить він людини, та її особливостей.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього кодексу.

Вищевказаний експертний висновок та враховуючи роз'яснення експерта ОСОБА_26 носить вірогідний характер щодо того, що за станом свого здоров'я та в зв'язку з наявним захворюванням померлий ОСОБА_10 на момент підписання заповіту не міг читати вголос, але міг ставити підписи. Однозначний висновок про те, що саме на момент складання спірного заповіту ОСОБА_10 не міг читати , але міг ставити власноручні підписи, експертами не зроблений. Нездатність самостійно читати судово-медичний експерт пояснює лише наявним у ОСОБА_10 захворюванням, однак докази того, що таке захворювання призводить до абсолютної нездатності хворого читати вголос та сприймати прочитане, не наводяться. Даний висновок суперечить як наявним в справі медичним документам про стан здоров'я ОСОБА_10 так і показанням допитаних в судовому засіданні свідків - працівників хірургічного відділення Коростишівської ЦРЛ, які безпосередньо бачили ОСОБА_10 27.08.2012 року.

За таких обставин даний висновок оцінюється судом в сукупності з іншими дослідженими доказами.

Щодо світлин, які містяться в матеріалах справи ( а.с. 133) суд також їх оцінює в сукупності з іншими доказами та враховує, що вони датовані 09.09.2011 року, а заповіт був посвідчений ОСОБА_10 в серпні 2012 року.

Відповідно до п.2.1.4 п.п. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1996 року, що зареєстровано в МЮУ 26.07.1996 року за № 255/791 під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих.

Як встановлено в судовому засіданні, наявне в ОСОБА_10 захворювання ( рак язика) обмежувало його фізичні можливості, однак не потягло за собою позбавлення його можливості в доступній для інших формі висловлювати свої наміри та бажання, що підтверджено показаннями свідків.

Посилання позивача на те, що за життя ОСОБА_10 висловлював намір залишити будинок йому , не є доказом того, що він не мав наміру заповісти та усвідомлено заповів своє майно дружині - відповідачу - ОСОБА_6, яка тривалий час проживала з ним в зареєстрованому шлюбі (понад 6 років), доглядала за ним під час хвороби.

Покази свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в цій частині суд до уваги не приймає та відноситься до них критично, оскільки вони є заінтересованими особами у даній справі, як дружина та мати позивача.

Як на підставу позовних вимог позивач також посилається на порушення при порядку посвідчення спірного заповіту, оскільки в тексті заповіту відсутня належна ідентифікація особи заповідача та ідентифікація особи на ім'я якої вчинено заповіт.

Вимоги щодо форми заповіту та порядку його посвідчення передбачені ст.ст.1247,1248 ЦК України. Дані норми і лише дані норми відповідно до положень ст. 4 ЦК України визначають вимоги щодо даного документу, його обов'язкового змісту.

Крім того, відповідно до п.п. 1.3, 1.7, 1.8, 1.9 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , що затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року ( чинною на час виникнення спірних правовідносин) у заповіті зазначаються місце і час складання заповіту, дата та місце народження заповідача, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно, або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби, або з будь - яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

За формою спірний заповіт відповідає вимогам ст.ст.1247,1248 ЦК України та вищевказаному Порядку. Він був складений письмово 27.08.2012 року (час складання) в хірургічному відділенні Коростишівської районної лікарні м.Коростишів Житомирської області (місце складання), зазначено дату та місце народження заповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець м. Коростишів, був підписаний ОСОБА_11 за дорученням ОСОБА_10 посвідчений нотаріусом.

Оспорений заповіт містить вказівку на те, що записаний нотаріусом заповіт прочитаний заповідачем особисто. Заповідач прочитує заповіт для себе, а не для інших осіб, тому техніка його читання має бути сприйнятною саме і лише для нього. Зачитування документу вголос має пересвідчити інших осіб, в даному випадку нотаріуса та ОСОБА_11, оскільки лише в їх присутності посвідчувався заповіт, в тому, що заповідач дійсно, а не уявно (умовно) знайомиться зі змістом виконаного ним (нотаріусом) тексту. Нездатність прочитати заповіт вголос має бути абсолютною. Законодавець не встановлює обмеження осіб, які мають дефекти мовлення, в їх праві особистого прочитання вголос документів та не пов'язує наявність таких дефектів у особи з обов'язковим зачитуванням такій особі змісту документів, що тягнуть за собою настання правових наслідків, іншими особами чи посвідчення таких документів в присутності інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 133 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів та інше.

Крім того, згідно зі ст.16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на спадкування пред'явлення позову про визнання заповіту недійсним, позивач в силу ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Отже, судом було вжито усіх передбачених законом процесуальних заходів з метою реалізації сторонами своїх прав та виконання обов'язків, однак позивач не довів належними та допустимими доказами свої доводи на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено, що при складанні та посвідченні ОСОБА_10, який до часу своєї смерті був дієздатною особою, заповіту від 27.08.2012 року його воля не відповідала його волевиявленню, волевиявлення не було вільним, що він був позбавлений можливості сформувати чи висловити своє волевиявлення щодо змісту свого особистого розпорядження на випадок своєї смерті, особисто не міг його прочитати, але мав можливість його засвідчити власним підписом, що при посвідченні заповіту ОСОБА_10 був порушений порядок його посвідчення - належними, достатніми та допустимими доказами, виходячи з засад розумності та справедливості, принципу непорушності волі заповідача, суд приходить до висновку що позовні вимоги є такими, що не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, що є наслідками відмови в їх задоволенні.

Керуючись ст.3,10,57-61,208,209,212,214,215 ЦПК України, на підставі ч. 1 ст. 225, 1217,1257 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , треті особи приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Коростишіського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги у 10-ти денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2013 року.

Головуюча В.В.Янчук