Справа № 914/3187/2012
Провадження № 11/779/11/2014
Категорія ст.190 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Фіцака Т.Д.,
суддів Хруняка Є.В., Кукурудза Б.І
прокурора Шутки І.І.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_7
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5
представників потерпілих ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Даним вироком,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою - технічною освітою, одруженого, працюючого водієм ПП ОСОБА_8, раніше не судимого. -
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України і призначено йому покарання:
- за ст. 190 ч.1 КК України - штраф 510 гривень;
- за ст. 190 ч.2 КК України - штраф 850 гривень.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено засудженому остаточне покарання у вигляді штрафу 850 гривень.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 7150 гривень матеріальної шкоди, у задоволенні моральної шкоди відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1140 гривень матеріальної шкоди, у задоволенні моральної шкоди відмовлено.
За вироком суду, в квітні 2006 року ОСОБА_5 познайомилася з ОСОБА_7, який на той час здійснював маршрутні перевезення по маршруту м.Городенка - с.Топорівці.
В кінці квітня 2006 року ОСОБА_7 перебуваючи в дружніх відносинах з ОСОБА_5 вирішив шахрайським способом заволодіти майном ОСОБА_5 Зловживаючи довірою ОСОБА_5, ОСОБА_7 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів в с. Торговиця біля млина шахрайським способом заволодів коштами ОСОБА_5, а саме грошима в сумі 700 американських доларів, 100 Євро та 3 000 гривень, які наміру повертати не мав. По даний час ОСОБА_7 гроші не повернув. Чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 7150,00 гривень.
Продовжуючи займатися злочинною діяльністю ОСОБА_7 повторно вчинив новий злочин, а саме: в вересні 2009 року ОСОБА_7 перебуваючи в дружніх відносинах з ОСОБА_4 вирішив шахрайським способом заволодіти її майном. Зловживаючи довірою ОСОБА_4, ОСОБА_7 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів шахрайським способом заволодів грошима ОСОБА_4 а саме грошима в сумі 100 Євро, які наміру повертати не мав. По даний час ОСОБА_7 гроші не повернув. Чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1140 гривень.
В поданій апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, несправедливим. Судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи так як у діях ОСОБА_7 відсутній не тільки склад злочину самого шахрайства, а й відсутня сама подія злочину. Просить вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2013 року скасувати і закрити кримінальне провадження.
У засіданні апеляційного суду:
- засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_2 підтримали подану апеляцію, просили її задоволити, вирок суду скасувати, а справу закрити;
- прокурор заперечив проти апеляції та просив вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення;
- потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та представник ОСОБА_6 просили апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_2 які підтримали подану апеляцію, просили її задоволити, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляції та просив залишити її без задоволення, а вирок - без зміни, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 та представника ОСОБА_6 які заперечили проти апеляції та просили залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що подану апеляцію слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
При розгляді справи судом дотримано вимог ст. 323 КПК України 1960 року, щодо законності і обґрунтованості вироку лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_7 підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і посилання апелянта на те, що наведені факти у вироку не є реальними, а вигаданими не відповідає дійсності.
Доводи апеляції щодо невинуватості засудженого є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції винуватість засудженого повністю доведена в судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та іншими матеріалами кримінальної справи.
Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина засудженого ОСОБА_7 у вчинені умисних дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) повторно, що завдало значної шкоди потерпілим доведена повністю.
Як встановив суд ОСОБА_7 шляхом шахрайства заволодів коштами потерпілої ОСОБА_5 на 7150 грн., ОСОБА_4 на 1140 грн., а тому посилання апелянта на те, що у діях його підзахисного факту шахрайства не вбачалося і відсутня сама подія злочину є безпідставними.
Вироком суду встановлено, що умисел на шахрайство у засудженого виник у момент отримання грошей у потерпілих і наміру він повертати їх не мав, виходячи з того, що уникав написання розписок .
Судом першої інстанції дії засудженого за ч. 1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно і призначено покарання в межах санкцій даних статей.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції постановлений з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є мотивованим, обґрунтованим , справедливим і призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого так я особі засудженого.
Судом в силу ст. ст. 66, 67 КК України не встановлено обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Доводи апелянта щодо події вчиненого спростовуються постановою про зміну обвинувачення (т.2 а.с.8-10), яка винесена прокурором в ході судового слідства і вручена учасникам судового розгляду. При цьому вказана зміна не вплинула на обсяг пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність апеляційних підстав для скасування вироку суду, вважає подану апеляцію необґрунтованою, а призначене покарання судом першої інстанції необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити - без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: Є.В. Хруняк
Б.І. Кукурудза
Згідно з оригіналом
Суддя Т.Д. Фіцак