ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"14" грудня 2006 р. Справа № 36/17-06/240/13
За позовом Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", м. Київ
до 1. Закритого акціонерного товариства "Комгрі", с. Красилівка, Броварський район;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс", м. Київ;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Компас-М", м. Київ
про визнання недійсним договору № К 269 купівлі-продажу цінних паперів від 26 листопада 2003 р
Суддя С.Ю. Наріжний
За участю представників сторін:
від позивача Бєлкін Л.М. - довіреність №02/125 від 27.06.2006р.;
від відповідача 1. Федоренко О.М. - доручення №11 від 24.10.2006р.;
2. не з'явився;
3. не з'явився;
СУТЬ СПОРУ :
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" (далі –позивач) до Закритого акціонерного товариства „Комгрі” (далі –відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Квіти –Сервіс” (далі –відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Фондова компанія „Компас –М” (далі –відповідач 3) про визнання недійсним договору купівлі –продажу цінних паперів № К 269 від 26.11.2006р.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.02.2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р. рішення господарського суду Київської області від 16.02.2006 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі №36/17-06 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою від 07.07.2006 р. справа №36/17-06 прийнята суддею Наріжним С.Ю. до свого провадження та присвоєно їй номер №36/17-06/240/13.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ЗАТ “Комгрі” (відповідач-1), уклавши договір купівлі-продажу цінних паперів № К 269 від 26.11.2003р. з ТОВ “Квіти-Сервіс” (відповідач-2), порушив права позивача як акціонера ЗАТ “Комгрі”, у зв’язку з чим договір підлягає визнанню недійсним згідно зі ст. 232 ЦК України. Крім того, позивач твердить, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів № К 269 від 26.11.2003р. вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони –відповідача 1 з другою стороною –відповідачем 2.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 07.02.2006р. вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити в позові з підстав, зазначених у відзиві.
17.08.2006 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення до матеріалів справи в яких навів додаткові обґрунтування порушення спірним договором його прав та охоронюваних законом інтересів як акціонера відповідача 1.
23.08.2006 р. відповідач 1 надав суду додаткові пояснення по справі в яких позовні вимоги не визнає виходячи з наступного.
- застосування положень ст.232 ЦК України до спірного договору неможливе, оскільки угоду було укладено і повністю виконано до введення в дію нового Цивільного кодексу України, який вступив в дію лише з 01.01.2004 р.
- позивачем в порушення п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України не надано жодних доказів того, що існує зловмисна згода між відповідачем 1 та відповідачем 2 в результаті якої позивач поніс збитки, або взагалі існування зловмисної домовленості.
- позивачем не надано доказів ринкової ціни акцій ВАТ „Укрспецметалургія”, у зв’язку з чим твердження позивача про завищення вартості акцій ВАТ „Укрспецметалургія” у 494 рази є безпідставними.
- пунктом 5.4 Статуту ЗАТ Комгрі” передбачено, що товариство відповідно до законодавства України має право бути цчасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій та інших добровільних об’єднань. Таким чином, статут ЗАТ „Комгрі” дозволяє останньому бути акціонером інших товариств.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2006 р. строк розгляду справи за клопотанням сторін було продовжено на термін більший ніж передбачено ст. 69 ГПК України.
09.10.2006 р. та 04.12.2006 р. позивач надав суду додаткові пояснення по справі в яких позовні вимоги підтримав, спростував твердження відповідача 1 викладені у відзивах на позов та звернув увагу суду на правову позицію Вищого господарського суду України та Верховного суду України з приводу судової практики з розгляду категорії справ про визнання недійсним договорів, що укладенні внаслідок зловмисної змови сторін.
Ухвалою голови господарського суду Київської області від 10.10.2006 р. заяву позивача про відвід судді Наріжного С.Ю. у справі № 36/17-06/240/13 залишено без задоволення.
Представники відповідача 2 та відповідача 3 в судове засідання не з’явились, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалами суду документів не подали. Відповідачі належним чином були повідомлені про місце і час судового засідання ухвалами суду від 07.07.2006р., 21.08.2006 р., 19.09.2006 р., 23.10.2006 р., 13.11.2006 р. та 04.12.2006 р. Таким чином, відповідач 2 та відповідач 3 не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача 2 та відповідача 3, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 03.10.2006р. оголошувалась перерва на 23.10.2006 р. о 10.30, про що сторони були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
встановив:
26 листопада 2003р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 в особі повіреного на підставі договору-доручення № К 268 від 26.11.2003р. - ТОВ “Фондова компанія “Компас-М” (відповідач-3), укладено договір (а.с. 31) купівлі-продажу цінних паперів № К 269 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 даного Договору відповідач-2 зобов’язується передати у власність відповідача-1, а відповідач-1 прийняти та оплатити на умовах договору 21 600 000 шт. простих іменних акцій ВАТ “Укрспецметалургія” номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 5 345 019 грн.
Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" вважає, що укладений договір порушує його права, як акціонера ЗАТ «Комгрі», оскільки у нього таким чином відбулося зменшення кількості голосів відносно іншого акціонера –ТОВ «Квіти-Сервіс», що значно звузило можливість позивача щодо участі в управлінні та через те, що в активи ЗАТ «Комгрі»по ціні, завищеній майже в 500 разів, придбані (включені) активи, які згідно ринкових цін нічого не варті, що практично знецінює вартість акцій, які належать Українському фінансово-промисловому концерну "УФПК".
Господарським судом Київської області при первісному розгляді справи було встановлено, що статутом ЗАТ «Комгрі»передбачено, що акціонери мають право брати участь у діяльності товариства та управлінні, брати участь у розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди), одержувати інформацію про діяльність товариства тощо. На підставі зазначеного та відсутності у акціонера товариства права звертатися до суду з позовом про визнання недійсним угоди укладеної товариством з іншою особою в позові було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. рішення господарського суду Київської області було скасовано з підстав того, що господарський суд Київської області при розгляді справи встановивши, що позивач, як акціонер ЗАТ «Комгрі»має щодо товариства лише права передбачені Законом України "Про господарські товариства»та статутом товариства і не має права на задоволення зазначеного позову, не дослідив чи мало право ЗАТ «Комгрі»відповідно до свого статусу бути акціонером інших акціонерних товариств, а отже і укладати оспорюваний позивачем договір щодо набуття прав акціонера ВАТ «Укрспецметалургія».
Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Судом встановлено, що обставини на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 21.06.2006 р. врегульовані п. 5.4 Статуту відповідача 1 згідно з яким товариство відповідно до законодавства України має право бути учасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій та інших добровільних об’єднань. Таким чином при укладанні спірного договору відповідач 1 мав передбачені статутом повноваження щодо укладення такого договору купівлі-продажу.
Інших вказівок у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р. не містилося.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Цивільним кодексом України, зокрема статтею 16 встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту таких цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право тощо.
З урахуванням вищезазначеного законодавства суд дійшов висновку, що обов’зковою умовою для задоволення позовоу є наявність порушеного або оспорюваного права.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Згідно з ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), вийти в установленому порядку з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Статутом Закритого акціонерного товариства “Комгрі” (п. 7) передбачено, що акціонери мають право брати участь у діяльності товариства та управлінні, брати участь у розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди), одержувати інформацію про діяльність товариства тощо.
Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення зокрема, до господарських судів на підставі статей 8, 55 Конституції України, ст. 1 ГПК України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” та інших. Але такий позов відповідно до законодавства подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, наприклад, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства, особами, які володіють “значними пакетами акцій”, “переважними правами” тощо.
Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Звертатись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу заінтересована особа вправі лише у порядку, встановленому законом.
Враховуючи зазначені норми закону, суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № К 269 від 26.11.2003р., укладений між ЗАТ “Комгрі” (відповідач-1) та ТОВ “Квіти-Сервіс” (відповідач-2) не може вважатися таким, що порушує права і охоронювані законом інтереси позивача - Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” в розумінні ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не є стороною оспорюваного Договору, з цього договору у позивача не виникає прав і обов’язків. Оспорюваний Договір не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як акціонера, товариства –сторони за договором.
Посилання позивача на те, що укладання спірного договору створює негативні наслідки для нього, як акціонера ЗАТ “Комгрі”, а враховуючи наявність зловмисної згоди між відповідачем 1 та відповідачем 2 під час укладення спірного договору він підлягає визнанню недійсним, то суд не приймає зазначені посилання до уваги виходячи з наступного.
Оскільки спірну угоду було укладено і повністю виконано до введення в дію Цивільного кодексу України, який вступив в дію лише з 01.01.2004 р., то зазначених правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР від 1963 р.
Відповідно до пункту 13 Роз’яснення президії ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 (далі –Роз’яснення) в обґрунтування якого посилається сам позивач вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки (стаття 56 Цивільного кодексу УРСР), а укладені внаслідок обману, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною - за позовом підприємства, установи, організації, що потерпіла від цих протиправних дій (стаття 57 Цивільного кодексу УРСР).
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Частиною 7 пункту 13 Роз’яснення визначено, що зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.
Тобто з зазначеного випливає, що в контексті даного положення позов має пред’явити особа, представник якої діяв не в її інтересах, а з урахуванням даних обставин справи або керівник чи інша уповноважена особа на це особа відповідача 1 чи відповідача 2.
Частиною 3 пункту 13 Роз’яснення передбачено, що у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Оскільки господарський суд в межах господарського судочинства не наділений правом встановлювати в діях фізичних осіб (керівників, представників юридичних осіб) умисел і факт зловмисної домовленості зазначені обставини повинні бути встановлені належним чином.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач будь-яких допустимих доказів щодо розгляду та встановлення в межах кримінальної справи наявності зловмисної домовленості представника (керівника) однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди суду не надав.
Виходячи з наведеного, відсутність у позивача права на подання позову та відсутність належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним позивач суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя Наріжний С.Ю.