25.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2320/13р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 37 Доповідач у апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.

суддів - Алєєвої Н.Г., Зотова В.С.,

при секретарі - Мазневі Ю.М.

за участю: - представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації, третьої особи - Першої Севастопольської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування та усунення перешкод у праві власності шляхом виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 та Севастопольської міської державної адміністрації та просила визнати за нею право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, та усунути перешкоди у праві власності на спірне домоволодіння шляхом виселення ОСОБА_4 З усіма членами сім'ї Вимоги позову мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8, яка доводилася позивачу бабусею. Після її смерті, єдиним спадкоємцем на домоволодіння, був батько позивача ОСОБА_7, який фактично вступив в право спадкоємства після смерті ОСОБА_8, оскільки він постійно проживав у вказаному домоволодінні, здійснював його ремонт і оплачував комунальні послуги. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер сам ОСОБА_7, який був батьком ОСОБА_5 У подальшому позивач, як спадкоємиць першої черги, у встановлений законом шестимісячний термін звернулася із заявою до Першої нотаріальної конторої про прийняття спадщини. Проте, окрім, спадкодавця у спірному домоволодінні проживає відповідач ОСОБА_4 з членами своєї сім'ї, яка перешкоджає позивачу в оформленні права власності на спадкове майно і відмовляється звільнити незаконно займане приміщення, чим порушує права позивача. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено повністю. Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 грудня 2012 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 26 червня 2012 року залишено без задоволення. У апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення через порушенням норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, що мають значення для неї, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвалене судом рішення не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення. Однак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Положення статті 1223 ЦК України передбачають, що права на спадкуваня мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадлкування почергово. Відповідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, утому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постоянно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкодавцем особисто. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно ч.ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_7. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 ( а. с. 6). 3 і 5 вересня того ж року сторони подали заяви про прийняття спадщини до Першої нотаріальної контори( а. с. 163). Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_5 є дочкою спадкодавця( а. с. 165). Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Ленінського РО УМВД України в м. Севастополі від 02 листопада 2011 року, у діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України(самоправство), пов'язані з тим, що вона разом з членами своєї родини безпідставно проживає у спірному домоволодінні та перешкоджає позивачу у проживанні та отриманні правовстановлюючих документів на це домоволодіння(а.с. 9). Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 8 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією родиною, зміну черговості спадкування і визнання спадкоємцем першої черги відмовлено(а. с. а. с. 140-141 ). Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 3 червня 2013 року наведене рішення було скасоване і ухвалене нове рішення про відмову відповідачу у задоволенні позову(а. с. а. с. 159-160 ). Постановою державного нотаріуса Корецькою В.С. від 25 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне домоволодіння відмовлено через не подачу нею правовстановлюючих документів. Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, в частині визнання за позивачем права власності на спірне домоволодіння після смерті батька, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, в тому числі й ті, на які посилається апелянт і правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин у цій частині та закон який їх регулює. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині також не спростовують. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога позивача про усунення перешкод у праві користування та розпорядження спірним майном є передчасною, оскільки, за Законом, таку вимогу може бути заявлено особою, щодо речових прав якої на це майно вже здійснено державну реєстрацію, на підставі п. 3 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 182 ЦК України). Виходячи з наведеного рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у праві власності на домоволодіння шляхом виселення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення належить залишити без змін. Керуючись ст. ст. 303-304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя , -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у праві власності на домоволодіння шляхом виселення скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації, третьої особи - Першої Севастопольської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у праві власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 зі всіма членами сім'ї без надання іншого житлового приміщення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський

Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва

/підпис/ В.С. Зотов

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя С.В. Лівінський