АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/473/14 Головуючий у 1-й інстанції - Томаш В.І.
Категорія - 27 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2014 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року (далі - Кредитний договір) у розмірі 28547,76 грн. та судових витрат у розмірі 285,48 грн.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 11351,83 грн., яка складається з 1350,58 грн. - заборгованість за кредитом, 10001,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 229,4 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по комісії, пені та штрафу змінити та задовольнити вимоги в цій частині, а також стягнути судові витрати за подання позову.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного кредитного договору № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримала споживчий кредит у розмірі 1428,9 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
За умовами договору кредит видавався на строк 18 місяців з 21 вересня 2007 року по 21 березня 2009 року включно та сторони домовилися про наступний порядок погашення заборгованості: щомісяця з 10 по 15 число кожного місяця шляхом надання позичальником Банку грошових коштів (щомісячний платіж) у сумі 124,12 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом відповідачки у заяві (а.с.4).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача станом на 18 вересня 2013 року становить 28547,76 грн. та складається з: 1350,58 грн. - заборгованості за кредитом; 10001,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 342,96 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 15017,36 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; штрафів відповідно до пункту 5,3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1335,61 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.3).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обставин визнання відповідачкою вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування грошима у розмірі 11351,83 грн. (1350,58 грн. + 10001,25 грн.).
У зазначеній частині рішення суду не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст.ст. 551, 616 ЦК України та виходив з їх необґрунтованості та безпідставності, а також з тих обставин, що сума коштів, яку позивач просить суд стягнути, майже у двадцять разів перевищує суму коштів, які відповідачка отримала, що явно не відповідає принципу співрозмірності, розумності та справедливості.
З урахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану відповідачки, яка не працює, будь - яких джерел доходу не має, має на утриманні повнолітню дитину, яка також ніде не працює, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, пені та штрафів.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п.3,4 ЦПК України, є підставами для скасування рішення в частині відмови у задоволенні вимог.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Звільнення боржника від сплати пені, штрафів, а також від заборгованості по комісії з цих підстав законодавством та умовами Кредитного договору не передбачено.
Тому рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 342,96 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 15017,36 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафів 500 грн. (фіксована частина), 1335,61 грн. (процентна складова) за Кредитним договором № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року з правових підстав, зазначених судом першої інстанції, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог з інших правових підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору (по 21 березня 2009 року) сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка останній платіж по даному Кредитному договору здійснила 15 квітня 2008 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданої позивачем та не заперечувалося представником позивача.
Тому початок перебігу позовної давності для звернення позивача до суду за захистом порушеного права розпочався з 16 травня 2008 року.
Виходячи з роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених у п.31 постанови Пленуму № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», правових позицій Верховного Суду України, висловлених у Постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-126цс13, у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Враховуючи, що позивач з позовом звернувся тільки у вересні 2013 року з пропуском строку позовної давності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 342,96 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 15017,36 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафів 500 грн. (фіксована частина), 1335,61 грн. (процентна складова) за Кредитним договором № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року задоволенню не підлягають через пропуск позивачем строку позовної давності.
Задоволення судом першої інстанції частини позовних вимог у зв'язку із визнанням їх позивачкою, не є підставою для задоволення іншої частини позовних вимог, не визнаних відповідачкою, строк позовної давності на пред'явлення яких сплив.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 342,96 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 15017,36 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафів 500 грн. (фіксована частина), 1335,61 грн. (процентна складова) за Кредитним договором № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року скасувати.
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 342,96 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 15017,36 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафів 500 грн. (фіксована частина), 1335,61 грн. (процентна складова) за Кредитним договором № DNYJRХ153170086 від 21 вересня 2007 року.
В іншій частині рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді