РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі - Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 29 березня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про
встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору довічного утримання недійсним і
визнання права власності на частинку будинку у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИЛА:
19.06.1995 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2(ім'яОСОБА_2 змінено на ОСОБА_2 - а.с. 109-110, т. 2) звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 в якому зазначили, що їх батькам -ОСОБА_2і ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу від 03.07.1950 p., належала на праві приватної власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_2 померІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9, т. 1).
Спадкоємцями після смертіОСОБА_2залишились дружина ОСОБА_6, діти: ОСОБА_7 ОСОБА_8 і ОСОБА_9(т. 1, а.с. 10-12).
08.04.1993 р. ОСОБА_6одержала свідоцтво про право власності за законом на 1А частину будинку АДРЕСА_1
15.04.1993 p., між ОСОБА_2. і ОСОБА_3. - синомОСОБА_9укладений договір довічного утримання (т.1, а.с. 67).
Посилаючись на те, що вони прийняли спадщину після смерті батька - ОСОБА_2, яка настала у 1968 році, а також на те, що у період укладання договору довічного утримання, 15.04.1993 p., їх мати - ОСОБА_6, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла
Справа №22ц-330/07
Головуючий у першій інстанції Целух А.П.
Доповідач Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
2
керувати ними, позивачі просили суд встановити факт прийняття спадщини після смертіОСОБА_2на 1/6 частину спірного будинку за кожним, визнати договір довічного утримання від 15.04.1993 р. недійсним та визнати право власності на частину будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6. (т. 1, а.с. 3-6).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2004 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішенні про задоволення вимог позивачів про визнання факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, а також визнати договір довічного утримання від 15.04.1993 p., який укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_3. від 15.04.1993 р. недійсним та визнання право власності на спадкове майно (т. 1 а.с. 438-441).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9померла.
Судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 37 ЩІК України у якості правонаступників притягнуті до участі у справі ОСОБА_3. і ОСОБА_10
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з постановлениям нового рішення з наступних підстав.
Відмовляючи у позові у частині вирішення спору стосовно визнання недійсним договору довічного утримання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали доказів про те, що ОСОБА_6не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
З такими висновками суду погодитися неможливо.
Згідно ст. 55 ЦК України 1963 року, який діяв на період виникнення правовідносин сторін угода, укладена особою, хоч і дієздатною, але яка у момент її укладення перебувала у такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цієї особи.
Судом встановлено: ОСОБА_2 і ОСОБА_6- батьки ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_9були власниками 1\2 частини будинку АДРЕСА_1(договір купівлі-продажу від 03.07.1950 р. - т. 1, а.с. 69).
08.04.1993 р. після смерті ОСОБА_2, яка настала у 1968 році, його дружина ОСОБА_6отримала свідоцтво про право власності за законом на 1/2 частину спірної частини будинку (т. 1, а.с. 68).
Це свідоцтво у встановленому законом порядку не оскаржено.
Тому власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1стала ОСОБА_6(1/4 частина будинку належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.1950 р. та 1А частина - на підставі свідоцтва про право власності за законом від 08.04.1993р.).
15.04.1993 р. ОСОБА_6уклала договір з ОСОБА_3. - договір довічного утримання.
Вимоги про визнання договору довічного утримання недійсним заявлені з підстав ст. 55 ЦК України 1963 року, і саме з цих питань суд вирішив спір.
За клопотанням сторін судами першої і апеляційної інстанції проведені: Одеською обласною клінічною психіатричною лікарнею № 1, 04 квітня 1996 року, амбулаторна посмертна судово-психіатрична експертиза (т. 1, а.с. 91-95) i26.03.2003 р. - додаткова комісійна посмертна судово-психіатрична експертиза (т. 1, а.с. 383-388).
12.09.2006 р. Українським НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України проведена повторна посмертна комісійна судово-психіатрична експертиза (т. 1, а.с. 597-605).
Згідно акту № 181 від 04 квітня 1996 року ОСОБА_6не була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними, у тому числі й на момент укладення нею договору довічного утримання, тобто 15 квітня 1993 року, оскільки страждала на церебральний атеросклероз з прогресуючими психічними порушеннями аж до глобального недоумства з психотичними включеннями (т. 1, а.с. 598).
В акті експертизи від 26.03.2003 p., яка проведена експертами - психіатрами в іншому складі зазначено, що дати висновок про психічний стан ОСОБА_6і про те, чи може вона
3
усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у період укладення договору довічного утримання, 15.04.1993 p., неможливо.
Експертна комісія Української НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології 12.09.2006 р. дійшла висновку, що приблизно з 1987 року у ОСОБА_6., на фоні некомпенсованого цукрового діабету з симптоматикою хронічної судинної недостатності, спостерігались прогресуючі явища церебрального склерозу з ознаками деменції (недоумства), зумовлені органічним ураженням головного мозку судинного (атеросклеротичного) та обмінно-дістрофічного (важка форма цукрового діабету) генезу. Описані ще до 1992 року в медичній документації і в показах свідків психічні розлади, які були підтверджені записами лікаря-терапевта і в 1994 році, повністю відповідають існуючим критеріям динамічного розвитку і формуванню деменції (недоумства). Психічні розлади проявлялись у ОСОБА_6з 1987 року (за п'ять років до вчинення нею правочинних дій) афективною напруженістю, формуванням паранойального розвитку особистості з сутяжно-паранойальним синдромом (маячні ідеї «малого масштабу») при поступовому прогресуючому порушені інтелектуально -мнестичних функцій, з повним до 1992 року, розпадом ядра особистості, неможливістю себе обслуговувати, неохайністю сечі і калом на фоні вираженого порушення зору та слуху.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи та медичної документації і зіставивши отриманні дані з існуючими діагностичними стандартами, а саме: діючої в Україні Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (Керівництво МКБ - 10: Класифікація психічних і повіденченських розладів (з глосарієм і дослідженням діагностичними критеріями)ОСОБА_11., під ред. ОСОБА_12/ Пер. з анг. Д. Полтавца -К: Сфера, 2000. - С. 71087), експерти зазначили, що симптоматика та перебіг захворювання ОСОБА_6у період підписання нею договору довічного утримання (15.04.1993 р.) відповідають критеріям діагностики органічного ураження головного мозку з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням (деменція) (F07/9) на фоні цукрового діабету важкої форми та загального дифузного атеросклерозу.
Тому експерти прийшли до висновку про те, що під час укладення договору довічного утримання 15.04.1993 р. у ОСОБА_6 були наявні ознаки органічного ураження головного мозку з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням (деменція) (F07/9) на фоні цукрового діабету важкої форми та загального дифузного атеросклерозу.
У зв'язку з наявними у ОСОБА_6психічними розладами, у момент укладення договору довічного утримання 15.04.1993 р. вона не могла правильно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Оцінюючи висновки експертів за правилами ст. 212 ЦПК України, колегія суддів вважає, що на період укладення договору довічного утримання, а саме: 15.04.1993 р., ОСОБА_6не могла правильно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Тому договір довічного утримання, який укладений 15.04.1993 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_3. підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 55 ЦК України 1963 року.
Розглянувши справу у межах заявлених вимог і межах апеляційної скарги та приймаючи до уваги, що позивачі не оспорили свідоцтво про право власності за законом на частину спірного будинку від 08.04.1993 p., яке видано ОСОБА_6 після смерті її чоловіка ОСОБА_2, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що правових підстав для задоволення вимог позову у частині встановлення факту прийняття ними спадщини після смерті їх батька немає.
Таким чином спадковою масою є Уг частина будинкуАДРЕСА_1 яка після розрахунку ідеальних часток у цьому будинку складає 6/25 частин будинку (т. 2, а.с. 39).
Згідно ст. 529 ЦК України 1963 року, спадкоємцями за законом 1-ої черги є діти ОСОБА_6.: ОСОБА_8, ОСОБА_2. іОСОБА_9які відповідно до ст. 549 ч. 1 ЦК України фактично прийняли спадщину.
ОСОБА_8 мешкає у прибудові до будинку АДРЕСА_1 зі згоди ОСОБА_2 у частині будинку, у якій він мешкав, проживають родичі його дружини. ОСОБА_9фактично прийняла речі після смерті своєї матері.
Сторони ці факти визнали.
Тому частка кожного спадкоємця складає 1\3 від 6/25, а саме: 6/75 частини спірного будинку.
4
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9померла.
Діти ОСОБА_9прийняли спадщину після її смерті: син ОСОБА_3. і дочка ОСОБА_10, звернулись до сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті майна ОСОБА_5
У зв'язку з цим ОСОБА_3. і ОСОБА_10 спадкують після смерті матері у порядку представлення на підставі ст. 529 ЦК України 1963 року, і частка кожного від 6/75 складає 3/75.
Тому за ОСОБА_1 і ОСОБА_2визнається право власності на 6/75 частин спірного будинку за кожним. За ОСОБА_3. іОСОБА_10. - на 3/75 частин цього ж будинку за кожним.
У період розгляду справи судом апеляційної інстанції буди провірені доводи сторін стосовно того, чи вчинений ОСОБА_6 підпис на договорі довічного утримання від 15.04.1993 р.
За висновком судово-почеркознавчої експертизи від 06.05.2005 p., яка проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз підпис від імені ОСОБА_6на договорі довічного утримання від 15.04.1993 р. виконаний самою ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 550-554).
Оцінивши цей доказ за правилами ст. 212 ЦПК України, колегія суддів погоджується з ним.
З урахуванням викладеного, не приймається до уваги доводи ОСОБА_3 і ОСОБА_10. про те, що ОСОБА_6усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними у період укладення, 15.04.1993 p., договору довічного утримання.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, визначаються судом апеляційної інстанції на підставі ст.ст. 86, 88 ЦПК України.
З ОСОБА_3 і ОСОБА_10. на користь ОСОБА_1. підлягають стягненню за проведення судових експертиз по 268 грн. 17 коп., з кожного.
З апелянтки підлягають стягненню витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2004 року скасувати.
ПозовОСОБА_1 і ОСОБА_2задовольнити частково.
Визнати недійсним договір довічного утримання від 15 квітня 1993 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_3, який посвідчений та зареєстрований державним нотаріусом сьомої Одеської державної нотаріальної контори за № 3-3582.
Визнати за ОСОБА_1у порядку спадкування за законом право власності на 6/75 частину будинку АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_6 у порядку спадкування за законом право власності на 6/75 частину будинку АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом право власності на 3/75 частини будинку АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_10 у порядку спадкування за законом право власності на 3/75 частини будинку АДРЕСА_1
У позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_13 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_1 витрати за проведення судових експертиз у сумі 268 грн. 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користьОСОБА_1 витрати за проведення судових експертиз у сумі 268 грн. 17 коп.
5
Стягнути зОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 30 грн.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту його проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.