Справа № 22ц-7764 від 2007 року Головуючий в 1 інстанції Слюсар JI.I1.
Категорія 32 Доповідач Бараннік О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 рік жовтень 22 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Ремеза В.А., Осіяна О.М. .
при секретарі - Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району м. Дніпропетровська, відділ громадянства, імміграції на реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району м. Дніпропетровська, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, відміну реєстрації і вселенні, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи КЖЕП № 50, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні та вселенні, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що в липні 1987 року у зв'язку зі знесенням будинку АДРЕСА_1 їхній сім'ї складом із чотирьох чоловік, а саме : ОСОБА_1, її син ОСОБА_2, невістка ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 37, 6 кв.м. , головним квартиронаймачем якої стала ОСОБА_1.
В травні 2000 року брачно-сімейні стосунки між сином головного квартиронаймача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були розірвані і з того часу відповідачка покинула спірну квартиру і без поважних причин в ній не проживає понад шість місяців, у зв'язку з чим позивачі і вимушені були звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2002 року ОСОБА_5 визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2, а 22 липня 2002 року на підставі цього ж рішення вона була виписана без дитини із вказаної житлової площі.
Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2003 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2002 року скасовано.
При новому розгляді даної справи, 20.05.2003 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і про скасування реєстрації, посилаючись на те, що з 05.09.1986 року вона знаходилась у шлюбних відносинах з ОСОБА_2, а у липні 1987 року на склад їхньої сім'ї із чотирьох чоловік, а саме : її колишній чоловік ОСОБА_2, вона ОСОБА_5, їхній син ОСОБА_6 та мати чоловіка ОСОБА_1 була надана спірна трьохкімнатна квартира, до якої ОСОБА_1 так і не поселилась, оскільки залишилась проживати у своїй квартирі 3, розташованій за адресою станція Ігрень, 204-й кілометр у м. Дніпропетровську, що на думку ОСОБА_5 тягне за собою втрату ОСОБА_1 права на проживання у вказаній квартирі та скасування реєстрації в ній.
В поелідуючому позові від 05.04.2006 року ОСОБА_5 /вона ж далі після реєстрації шлюбу 06.10.2001 року ОСОБА_5 свої позовні вимоги доповнила вимогою про вселення її до спірної квартири.
31 травня 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з якою ОСОБА_2 у 2002 році були зареєстровані шлюбні відносини, та дочка ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_4 звернулись до суду з доповнюючою позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання його втратившим право користування житлом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 з 1999 року, коли його забрала з собою ОСОБА_5, в спірній квартири не проживав жодного дня, а проживав у своєї бабусі ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3, де проживає і на сьогодні разом зі своєю дружиною, з якою уклав шлюб 15.10.2005 року.
ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнав і в свою чергу у серпні 2006 року звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою та про вселення до неї, посилаючись на те, що в 2005 році, після досягнення повноліття ним 15.10.2005 року був укладений шлюб, після чого він, не дивлячись на наявність у нього права користування спірною квартирою, вимушений
3
проживати у своєї бабусі по пр. Кірова разом зі своею дружиною, з чим він погодитись не може і в зв'язку з чим вимушений був також звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня
2006 року всі позови поданій справі об'єднані в одне провадження.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня
2007 року в задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання
особи такою, що втратила право на користування житлом, та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила
право на користування житловим приміщення і про скасування реєстрації,
відмовлено. Цим же рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вселені в квартиру АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати і постановити нове рішення про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню з послідуючою постановкою в скасованій частині нового рішення виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та поселяючи у квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 разом з її сином ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 добровільно вказану квартиру не покидали, що вони не мають вільного доступу та ключів від неї.
Але, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без з'ясування всіх доказів по справі, з яких до речі вбачається, що ОСОБА_5 після реєстрації 06.10.2001 року шлюбу з ОСОБА_8 14 жовтня 2005 року була прописана до свого чоловіка в квартиру АДРЕСА_4, де проживає до цього часу /а.с. 118 оборот/.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що про рішення суду, на підставі якого ОСОБА_5 22.07.2002 року була виписана зі
4
спірної квартири, їй стало відомо 19 серпня 2002 року, а починаючи з 04 березня 2003 року, коли ухвалою колегії суддів Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вказане рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2002 року за її апеляційною скаргою було скасовано, з позовною заявою про вселення в спірну квартиру вона звернулася до суду тільки 05 квітня 2006 року, тоді як про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на спірне житлове приміщення, ОСОБА_5 звернулася з позовною заявою до суду практично зразу після повернення справи з апеляційної інстанції до суду першої інстанції, тобто 20.05.2003 року, що на думку колегії суддів свідчить про пропуск ОСОБА_5 без поважних на те причин, передбаченого ст. 71 ЖК України строку на протязі якого за тимчасово відсутніми особами зберігається житлове приміщення.
Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції і в частині вселення ОСОБА_6 в спірну квартиру, оскільки, як вбачається з матеріалів справи з 15.10.2005 року, коли він достиг повноліття, та після чого зареєстрував шлюб, ОСОБА_6 звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів тільки 07.08.2006 року, а до цього ні він, ні його мати ОСОБА_5 з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_2 чи про вселення до неї ОСОБА_6, не звертались.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 304, 307, п. 1 ст. 309, 313 - 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, в частині вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_2, та в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 збору на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7 гривень 50 копійок і судового збору на користь держави у розмірі 8 гривень 50 копійок - скасувати.
Визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщення квартири АДРЕСА_2.
В задоволені позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення -відмовити.
5
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 збір на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7 гривень 50 копійок з кожного.
В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2007 року - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним закрнної сили.