ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.01.2014 Справа № 901/4006/13
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Приватного підприємства «Лора»
про стягнення 697983,18 грн.
Суддя Куртлушаєв М.І.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Лора» основного боргу у розмірі 587055,42 грн., пені у сумі 47815,85 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 15620,91 грн., 3% річних у розмірі 47491,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №06/10-2781-БО-19, відповідно до якого позивач протягом січня-квітня 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 687255,42 грн.
Як на підставу звернення до суду позивач посилається на те, що відповідач оплату провадив не належним чином та з порушенням умов договору, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
20.01.2014 від позивача надійшла телеграма, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та клопоче про розгляд справи за відсутності представника.
Суд долучив телеграму до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, вимоги суду не виконав.
Ухвала про порушення провадження у справі від 03.12.2013 була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві: вул. Рикова, 7, кв. 2, смт Гвардійське, Сімферопольський р-н, Автономна Республіка Крим, 97513.
Місцезнаходження відповідача по зазначеній у позові адресі підтвердилось витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Вказана ухвал була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 36).
Наступна ухвала також була спрямована на зазначену адресу.
Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалось.
У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
20.12..2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним підприємством "Лора" (покупець) був укладений договір поставки природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 цього Договору
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 1441 тисяч куб. м.
Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна за 1000 куб.м. становить
2 187,20 грн. (2282,00 грн. з 01.01.2011 за додатковою угодою № 1; 2553,20 грн. з 01.04.2011 за додатковою угодою № 2) без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами становить 234,00 грн. (259,70 грн. з 01.04.2011 за додатковою угодою № 2), крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2464,94 грн. (2561,64 грн. з 01.01.2011 за додатковою угодою № 1; 2863,96 грн. з 01.04.2011 за додатковою угодою № 2), крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2957,93 грн. (3073,97 грн. з 01.01.2011 за додатковою угодою № 1; 3436,75 грн. з 01.04.2011 за додатковою угодою № 2).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і розповсюджується на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 та діє в частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного виконання (пункт 10.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачальник 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011, передав покупцю газ на загальну суму
687255,42 грн., про що свідчать акти приймання - передачі природного газу (а.с. 22-25).
Відповідач частково сплатив кошти за товар, у сумі 100200,00 грн., несплата коштів у сумі 587055,42 грн. стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення пункту 4.1 Договору поставки природного газу остаточна оплата повинна була бути здійснена відповідачем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, що в порушення взятих на себе зобов'язань останнім зроблено не було.
Адже, відповідач не представив суду доказів з оплати заборгованості у сумі 587055,42 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України при наявності заперечень кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу цих заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
У зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 587055,42 грн. підлягають задоволенню.
Водночас, позивач просив стягнути з відповідача 15620,91 грн. інфляційних втрат та 47491,00 грн. 3% річних.
Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% річних розраховані ним окремо за кожною поставкою з урахуванням часткової оплати відповідачем (а.с. 5).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 47491,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Методика нарахування інфляційного відшкодування, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Листом Верховного Суду України "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач нараховував інфляційне відшкодування з порушення норм діючого законодавства, здійснюючи нарахування в межах одного місяця.
Так, позивач у позовній заяві просить стягнути інфляційну суму у розмірі 15620,91 грн. (а.с. 4-5), тоді як за розрахунками суду у вказаний період мала місце дефляція, а саме:
за березень 2011 сума боргу становить 250063,08 грн., інфляційна сума - 3500,88 грн.;
за квітень 2011 сума боргу 431122,86 грн., інфляційна сума 5604,60 грн.;
за травень 2011 сума боргу 520901,38 грн. інфляційна сума 4167,21грн.;
за період з червня 2011 по листопад 2013 (подача позову до суду - 02.12.2013) сума боргу 587055,42, дефляція - 6457,61 грн.
Отже, загальна сума інфляції становить 6815,08 грн., в межах якої суд і задовольняє позовні вимоги.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 8805,83 грн. суд у позові відмовляє.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 47815,85 грн. пені.
Крім того, положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В пункті 7.3.1 Договору поставки природного газу сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.
Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Так, пунктом 9.3 Договором сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
З урахуванням положень пункту 9.3 Договору, а також враховуючи часткову оплату вартості поставленого газу, позивачем проведений розрахунок пені (а.с. 4), загальний розмір якої становить 47815,85 грн.
Однак, як за розрахунками суду сума пені становить 47889,99 грн.
Втім, дотримуючись принципу диспозитивності, суд задовольняє позовні вимоги в межах заявлених у сумі 47815,85 грн.
Судовий збір відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги те, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір у сумі 13960,00 грн., коли мав сплатити 13959,66 грн. (697983,18 х 2%), то судовий збір у сумі 0,34 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 21.01.2014 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.
Повне рішення складено 23.01.2014.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Лора» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 587055,42грн., пеню у сумі 47815,85 грн., інфляційну суму в розмірі 6815,08 грн., 3% річних у розмірі 47491,00 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 13783,55 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з Державного бюджету України (Отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, код ЄДРПО України 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь, код банку 824026) зайве сплачений судовий збір у сумі 0,34грн., перерахований на підставі платіжного доручення № 818 від 28.11.2013.
Видати накази після вступу рішення в законну силу.
Суддя М.І. Куртлушаєв