Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/6647/13-ц

Провадження № 2/270/2591/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Мізерній О. В.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду у місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання права власності на спадщину за законом», -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання права власності на спадщину за законом», на обґрунтування якої зазначено, що 09 квітня 1977 року нею був укладений шлюб з ОСОБА_3. У квітні 1991 року вони з чоловіком придбали у приватну власність 7/8 частин житлового будинку за АДРЕСА_3. Решта 1/8 частина зазначеного будинку належала їх сусідові ОСОБА_4 Враховуючи, що ОСОБА_4 був самотньою людиною, то між ними була досягнута домовленість, відповідно до якої вони його доглядали, а він склав заповіт на випадок своєї смерті на ім'я її чоловіка - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Згідно до умов зазначеного заповіту ОСОБА_4 заповідав її чоловікові ОСОБА_3 належну йому 1/8 частину у житловому будинку за АДРЕСА_3. У свою чергу, її чоловік ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, бо вступив у володіння зазначеною часткою житлового будинку. Після прийняття спадщини ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0653 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, - для подальшого будівництва та обслуговування цього будинку та господарських споруд, про що був виданий відповідний державний акт від 11 листопада 1996 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловік ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку /під літерою «А - 1»/ за АДРЕСА_3, загальною площею 53,80 м2 та житловою площею 24,30 м2, господарських споруд до нього, а саме прибудови /під літерою а2/, гаражу /під літерою «Д»/, сараю /під літерою «Е»/, вбиральні /під літерою «Ж»/ та земельної ділянки до нього. Ніяких розпоряджень /заповітів/ на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не залишав, тому за законом спадкоємцем є позивач, тому що проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та заяв про відмову від неї не робила. Протягом встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини вона заяв про відмову від неї не робила та продовжувала проживати у цьому будинку. Крім того, у зазначеному будинку нею зроблений ремонт, а також вона за власні кошти здійснює його утримання. Крім неї, протягом встановленого законом шестимісячного строку, будь - які інші особи не здійснювали законодавчо передбачених дій, спрямованих на прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 У свою чергу, відповідач у цей час не визнає її прав на спадщину та вважає, що він також успадкував спірний будинок і земельну ділянку, бо є їх донькою з померлим ОСОБА_3, а тому їй не потрібно здійснювати будь - які дії для прийняття спадкового майна. Виходячи з того, що між нею та відповідачем існує спадковий спір з приводу прийняти спадщини після смерті ОСОБА_3 отримати у встановленому чинним законодавством України свідоцтво про право на спадщину за законом вона не має можливості, у зв'язку з чим вимушена захищати свої права у судовому порядку. Просила визнати за нею право власності на житловий будинок /під літерою «А - 1»/ за АДРЕСА_3, загальною площею 53,80 м2 та житловою площею 24,30 м2, господарські споруди до нього у вигляді прибудови /під літерою а2/, гаражу /під літерою «Д»/, сараю /під літерою «Е»/, вбиральні /під літерою «Ж»/ та земельну ділянку до житлового будинку за номером 2 по вулиці Прилужській міста Макіївки, площею 0,0653 га - в порядку спадкування за законом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце судового розгляду справи сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, зареєстровану за вхідним № 28509/13-вх від 23.12.2013 року, в якій просила справу розглянути у її відсутність, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі й проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явилась, про місце та час розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності не надала.

Відповідно до приписів частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання позивачем особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Згідно частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якої не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував позивач.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до виписки з актового запису про шлюб від 22.02.2000 року, виданої завідуючим відділом ЗАГСу міста Баку Наріманівського району Азербайджанської Республіки, 09.04.1977 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєні прізвища «ОСОБА_6» /а. с. 7/.

Згідно свідоцтва про народження /серії НОМЕР_1/, виданого 08.05.1986 року Октябрським райЗАГС міста Баку, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що в книзі реєстрації актів про народження 10.01.1969 року зроблено запис за № 174. Її батьками зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а. с. 45/.

Зі свідоцтва про шлюб /серії НОМЕР_2/, виданого 21.02.1989 року відділом ЗАГСу Насілінського РНКА міста Баку, убачається, що ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_15 21.02.1989 року, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено запис за № 169. Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєні прізвища «ОСОБА_2» /а. с. 46/.

Відповідно до свідоцтва про смерть /серії НОМЕР_3/, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області 16 квітня 1996 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 59 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 16 квітня 1996 року зроблено запис за № 892 /а. с. 8/.

Згідно до свідоцтва про смерть /серії НОМЕР_4/, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області 22 січня 2008 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 68 років, про що в книзі реєстрації смертей 22 січня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 255 /а. с. 9/.

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 28038874 від 12.09.2011 року убачається, що 12.09.2011 року зареєстрована спадкова справа у спадковому реєстрі під № 51689918 (номер у нотаріуса 688), спадкодавець ОСОБА_3 /а. с. 10/.

З державного акту на право приватної власності на землю (серії ДН) убачається, що ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, - на підставі рішення виконкому Макіївської міської Ради народних депутатів від 18.09.1996 року № 419 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0653 га. Землю передано для подальшого будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4963 /а. с. 11 - 12/.

Із змісту витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1400323992013 від 04.06.2013 року, наданого Управлінням Держземагентства у місті Макіївці, убачається, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, - та відомості про обмеження у використанні зазначеної земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані /а. с. 37 - 41/.

Відповідно до витягу № 2802-02 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.06.2013 року, складеного управлінням Держземагентством у місті Макіївці Донецької області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, - складає 163047,83 гривень /а. с. 13/.

Згідно довідки - характеристики, наданої КП «БТІ міста Маківки», ОСОБА_3 належить 7/8 частини, а ОСОБА_4 належить 1/8 частина житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 /а. с. 14 - 15/.

Як убачається з технічного паспорту на садибний /індивідуальний/ житловий будинок АДРЕСА_3, виготовленого у 2011 році КП "БТІ міста Макіївки", власником 7/8 частини зазначеного домоволодіння вважається ОСОБА_3 /а. с. 16 - 20/.

З висновку про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, - виготовленого ПП «Домінанта» 05.08.2013 року, убачається відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації. Гараж збудований з дотриманням норм і правил з виконанням металевих воріт індивідуального виготовлення, відповідає санітарним та протипожежним нормам діючого ДБН В.В. 2.2-9-99р. та вимогам діючої нормативно - технічної документації в області архітектурного проектування. Прибудова та господарські будівлі на цей час згідно з метою призначення, відповідають санітарним та протипожежним нормам діючого ДБН В. В. 2.2-15-2005р і вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектурного проектування і можуть бути прийняті в експлуатацію. В зв'язку з реконструкцією та забудовою прибудови, загальна площа будинку складає: S=53,8 м2, житлова S=24,3 м2 /а. с. 22 - 30/.

Відповідно до звіту № 15/02/13ю від 04.02.2013 року, складеного ТОВ «Оцінка Нерухомість Фінанси», ринкова вартість 7/8 частини житлового будинку АДРЕСА_3, - складає 80843,46 гривень /а. с. 31 - 32/.

Згідно домової книги, у будинку АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14 /а. с. 33 - 34/.

Як убачається з акту від 30.07.2013 року, складеного головою КСОН «Бажановський» Дрокіною В. М. за участю ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_3, - з листопада 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживав ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зазначені факти підтверджують ОСОБА_12, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, - та ОСОБА_13, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а. с. 35 - 36/.

Довідкою голови комітету самоорганізації населення «Бажановський» від 25.10.2013 року підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_3, - проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 з 24.03.1993 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року, з яким разом проживала та вела сумісне господарство ОСОБА_1 /а. с. 42/.

З копії паспорту громадянина України /серії ВЕ № 905446/, виданого 14.06.2003 року Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України Донецької області на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, - з 28 березня 1992 року /а. с. 5 - 6/.

З копії паспорту громадянина України /серії НОМЕР_5/, виданого 27.07.2002 року Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України Донецької області на ім'я ОСОБА_2, вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, - з 13 грудня 1991 року /а. с. 43 - 44/.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року та Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Положення пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачають, що правила книги шостої цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Як убачається з роз'яснень, наданих у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Виходячи з наведених роз'яснень, а також приймаючи до уваги, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась у 1996 році, а після смерті ОСОБА_3 у 2008 році, суд приходить до висновку, що під час вирішення спірних правовідносин слід застосовувати відповідно норми Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України.

Так, згідно до положень частини першої статті 524 Цивільного кодексу УРСР - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом /частина друга статті 524 Цивільного кодексу УРСР/.

З огляду на положення статті 534 Цивільного кодексу УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його /не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку/ одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив розпорядження, а саме склав заповіт, за яким належну йому 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_3 заповів ОСОБА_3

Як убачається з положень частини першої статті 548 Цивільного кодексу УРСР - для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

У свою чергу, положеннями статті 549 Цивільного кодексу УРСР передбачений відповідний правовий порядок прийняття спадщини.

Так, згідно до наведеної вище норми права визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 з 1991 року був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3, - тобто він станом на дату відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 фактично вступив у володіння спадковим майном у вигляді належної останньому 1/8 частини цього будинку.

Що стосується спадкування ОСОБА_1 майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, то суд виходить з наступного.

Так, згідно до положень частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Частиною першою статті 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З огляду на положення частини першої статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу /частина друга статті 1223 Цивільного кодексу України/.

Відповідно до положень частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки /частина перша статті 1261 Цивільного кодексу України/.

При цьому, суд приймає до уваги положення частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що спадковим майном з приводу, якого виник спір, є житловий будинок за АДРЕСА_3 та земельна ділянка до нього.

Як убачається з положень частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Нормами права, які містяться у частині першій статті 1269 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Вирішуючи спірні правовідносини судом встановлено, що ОСОБА_3 ніяких розпоряджень /заповітів/ на випадок своєї смерті не залишав; на час своєї смерті проживав із дружиною - позивачем по справі - ОСОБА_1, яка у свою чергу, заяв про відмову від спадщини не робила та продовжувала проживати у спірному будинку.

Крім того, суд враховує, що інші особи, окрім позивача ОСОБА_1, протягом встановленого законом шестимісячного строку, не здійснили законодавчо передбачених дій, спрямованих на прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3

З огляду на положення частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду /частина п'ята статті 11 Цивільного кодексу України/.

У свою чергу, норми права, які містяться у частині першій статті 328 Цивільного кодексу України визначають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з досліджених обставини справи та наведених норм права суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 «Про визнання права власності на спадщину за законом» є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 524, 527, 534, 548 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року, статтями 328, 392, 1216 - 1218, 1220, 1223, 1265, 1268, 1270, Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року, статтями 4, 8, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання права власності на спадщину за законом» задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок /під літерою «А - 1»/ за номером АДРЕСА_3, загальною площею 53,80 м2 та житловою площею 24,30 м2, господарські споруди до нього у вигляді прибудови /під літерою а2/, гаражу /під літерою «Д»/, сараю /під літерою «Е»/, вбиральні /під літерою «Ж»/ та земельну ділянку до житлового будинку за номером АДРЕСА_3, площею 0,0653 га - в порядку спадкування за законом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко