Справа № 2-а –72 / 08 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2008 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: Ясинок М.М.
при секретарі: Терещенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районні про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
В С Т А Н О В И В:
12 листопада 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп та від 22 травня 2008 року №10/рп, управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі перерахунок його пенсії не здійснило. Згідно наведеного розрахунку відповідач не нарахував та не сплатив за зазначений період 3 400 грн. 30 коп., які позивач просить нарахувати на його користь.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, надавши суду письмову заяву про те, що на позові наполягає, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про слухання справи в його відсутність, а також письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни і відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на пенсію, підвищену на 30% від мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідно до ст. 7 зазначеного Закону, якою передбачений механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 21-26-561 від 31 серпня 2007 року питання, пов’язане із визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що повинна застосовуватись для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус дитина війни, має бути вирішено у законодавчому порядку. Вимоги позивача щодо нарахування йому управлінням Пенсійного Фонду України в Білопільському районі підвищення до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Крім цього, п. 4.1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачується у повному обсязі. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними. Також у письмовому запереченні зазначено, що управління Пенсійного фонду в Білопільському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, і не погоджується на поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с.5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Закону Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
А тому рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а це 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу ОСОБА_1 виплачується у повному обсязі.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними.
Статтею 8 Конституції України закріплено принци верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не нараховувалась і не виплачувалась з 1 січня 2006 року і до 1 січня 2008 року.
Крім цього, судом також встановлено, що всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протягом 2008 року позивачу виплачувалась соціальна грошова допомога в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а не 30% мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного вище суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу 2006-2007 років, а також, починаючи з 1 січня 2008 року по день постановлення судом даного рішення, з підвищенням пенсії на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також провести відповідні виплати.
Вирішуючи питання про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 1 січня 2008 року по день постановлення судом даного рішення, а не по липень, як того просить позивач, суд вважає за можливе, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких він просить.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Так, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віко, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу 2006-2007 років, а також починаючи з 1 січня 2008 року по день постановлення судом даного рішення з підвищенням пенсії на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Позовні вимоги щодо зобов’язання управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу позивачу у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Частиною 2 статті 100 КАС України передбачено, що в разі якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин пропустив річний строку звернення до суду з позовом щодо виплат за 2006-2007 рік, так як тільки після прийняття рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року у позивача з’явилось право на вимогу до відповідача про донарахування зазначеної вище допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 99, 100, 159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2007 років, а також, починаючи з 1 січня 2008 року по день постановлення судом даного рішення, з підвищенням пенсії на 20% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ