Провадження по справі № 2/260/1145/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Данилюк О.С.,
при секретарі Гефтер П.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 07 жовтня 2005 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 19 164 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 06.10.2010 року. Зобов'язання за кредитним договором було забезпечено договором поруки від 07 жовтня 2005 року, укладеним з ОСОБА_3, відповідно до умов якого останній відповідає за невиконання зобов'язань вказаного кредитного договору солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі. Однак всупереч договірним зобов'язанням у встановлені графіком терміни позичальником не повернуто належні грошові кошти, в результаті чого сума кредиту не зменшувалась, а проценти нараховувались на фактичний залишок суми кредиту за кожний день користування кредитом. У зв'язку з цим сума боргу станом на 11.04.2013 рік складає 100 417,10 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 66 844,18 грн., заборгованість за відсотками - 33 572,92 грн., які і просили стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь банку, а також судовий збір у розмірі 1 004,17 грн.
В судове засідання представник позивача за довіреністю Леонова Г.В. не з'явилася, надала заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заявив про застосування до позовних вимог банку позовної давності. Просив в задоволені позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.
Вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 07 жовтня 2005 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494/ад-10-05 та додатковий договір до нього, згідно умов яких банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 19 164 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 06.10.2010 року (а.с. 5-9).
При цьому, 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк» (а.с. 17-25), за аналізом змісту якого до АТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, що також узгоджується зі змістом ст. 514 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Однак, всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач ОСОБА_1 не сплачувала щомісячні платежі на повернення кредиту у строк, встановлений кредитним договором, та згідно довідки, наданої позивачем, станом на 11.04.2013р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 100 417, 10 гривень, яких заборгованість за тілом кредиту - 66 844,18 грн., заборгованість за відсотками - 33 572, 92 грн. (а.с. 16).
Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення повернення кредиту відповідачем ОСОБА_1 07 жовтня 2005 року банк уклав з ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до умов якого останній відповідає за невиконання зобов'язань вказаного кредитного договору солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі (а. с. 9).
Згідно з вимогами ст.ст. 553-554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
На підставі п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися, як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові Верховного суду України від 18 липня 2012 року (у справі 6-78цс12), що згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судового рішення Верховного Суду України.
Із згаданого у рішенні договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 10, а.с. 9) не може розглядатися, як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.
Згідно з цією правовою нормою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
З кредитного договору вбачається, що строк повернення кредиту - 07.10.2010 року. За таких обставин у банка виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 08.10.2010 року, протягом наступних 6 місяців.
Втім, таку вимогу до поручителя, як вбачається з матеріалів справи, банк не пред'явив. Підтвердження факту дотримання позивачем строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, щодо пред'явлення вимоги до поручителя судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.
Крім того, позивач звернувся до суду з позовом до поручителя лише 08.05.2013 року (а.с.1), а не протягом шести місяців після настання строку виконання зобов'язання, у зв'язку з чим в задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, слід відмовити.
Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, що виникла у зв'язку з порушенням кредитного зобов'язання, у загальному розмірі 100 417,10 гривень.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 щодо незаконності позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» через не вираження грошового зобов'язання, за яким стягується заборгованість з відповідачки, у гривні, а також спливу строку позовної давності, оскільки вони не ґрунтуються на законі та спростовуються дослідженими судом доказами у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати, які були понесені ним у зв'язку із зверненням до суду і розглядом цієї цивільної справи у розмірі 1 004,17 грн., що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанцією залученою до матеріалів справи, є судовими витратами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 554, 559, 625, 1046, 1049 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» N 5 від 30 березня 2012 року, ст. ст. 10, 11, 60, 88 ч. 1, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 494/ад-10-05 від 07.10.2005 року у розмірі 100 417,10 гривень та судові витрати у розмірі 1 004,17 гривень, а всього 101 421 (сто одна тисяча чотириста двадцять одна) гривня 27 копійок.
В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ: