Провадження по справі № 2/260/1660/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді Данилюк О.С.,
при секретарі Гефтер П.В.,
за участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у Західній виправній колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 97). Вироком Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 квітня 2012 року він був засуджений за ч. 1 ст. 129 КК України із застосуванням ст. 71, 72 КК України до двох років 9 місяців позбавлення волі. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Квартира, в якій проживала його мати, належала їй на праві власності. Разом із його матір'ю в цій квартирі були зареєстровані її чоловік ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та його зведений брат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Він не був зареєстрований за вказаною вище адресою разом із своїм зведеним братом ОСОБА_3, фактично там не проживав, але разом із матір'ю та своєю сім'єю проживав у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, який також належав його матері на праві власності. Він одружений із громадянкою ОСОБА_6, від шлюбу має двох неповнолітніх дітей. Упродовж строку, який наданий законом для прийняття спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1, що залишилася після смерті його матері, він із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, оскільки він фактично разом із матір'ю за цією адресою не проживав і тому вважав, що не має морального права на таку спадщину. Стосовно спадщини, а саме будинку АДРЕСА_2 у місті Донецьку до нотаріуса він також не звертався, оскільки, як він вважав, фактично прийняв цю спадщину, так як проживав із своєю матір'ю за цією адресою з 2009 року до моменту її смерті. Вже після спливу шестимісячного строку з моменту смерті його матері, приблизно у серпні-вересні 2012 року його дружина повідомила, що мати перед своєю смертю залишила заповіт. Про це їй повідомив її зведений брат ОСОБА_3. Після смерті спадкодавця спадкоємцем за заповітом є він. Вважає, що у нього не було достатніх підстав для звернення до нотаріуса у 2011 році для оформлення спадщини, а саме: квартири АДРЕСА_1, так як не було заповіту матері, та він перебував під слідством, а тому увесь час приділяв увагу для того, щоб забезпечити свою дружину та дітей для належного життя, поки він буде відбувати можливе покарання за вчинений злочин. Вже після того, як він був арештований, перебуваючи у закладі виконання покарань, направив до сьомої державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у зв'язку із тим, що він прострочив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Вважає, що ним пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на момент відкриття спадщини він не знав, що є заповіт, і в нього не було реальної можливості одразу же знайти заповіт та інші документи, необхідні для звернення до нотаріуса для прийняття спадщини. Просив визнати причини пропуску ним строку для прийняття спадщини поважними та визначити додатковий строк, достатній її для прийняття.
В судовому засіданні представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вимоги якої підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом розміщення оголошень у пресі, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 16.10.1989 року ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть, виданим 03.02.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції ум. Донецьку (а.с. 9).
Судом була також досліджена належним чином завірена копія спадкової справи № 390/2012, що була заведена після смерті ОСОБА_4
Так, на підставі свідоцтва про право власності від 1998 року ОСОБА_4 належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. ).
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді вищевказаного нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Тобто, сторони по справі є спадкоємцями першої черги.
Згідно довідки громадського квартального комітету позивач ОСОБА_2 разом із матір'ю та своєю сім'єю проживав у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок її смерті все своє майно заповідала позивачу ОСОБА_2 (а.с. 8).
Приписами ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до сьомої Донецької державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті матері (а.с ). Позивач ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений законом строк до нотаріальної контори не звертався.
Статтею 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:
1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Згідно роз'яснень, які містяться у абз. 6 п. 24 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування», поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини.
При цьому, згідно з п. 2 роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Судом не може бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилався позивач, зокрема незнання про існування заповіту та існування кримінального провадження відносно нього. При цьому початок відбуття покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі за вироком суду, рахувався з 09.10.2013 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого законом, що підтверджується довідкою Західної ВК-97 УДПтСУ в Донецькій області від 03.07.2013 року № 17/5251(а.с 14).
Крім того, главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».
У відповідності до роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
В матеріалах справи відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня, а містися лише роз'яснення нотаріуса про необхідність звернення до суду.
Крім того, звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зазначив, що фактично проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент її смерті та спадщину, що залишилась після її смерті, фактично прийняв, що також, на думку суду, виключає підстави для задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведені та встановлені судом обставини суд приходить до висновку, про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
На підставі викладеного, постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», та ст. ст. 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 27, 60, 63, 64, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ: