Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 січня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Леска В.В., при секретарі Пудак О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року по справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ «Фольксбанк» про розірвання кредитного та іпотечного договорів,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2011 року ПАТ «Фольксбанк» звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 17.08.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», далі: Банк) був укладений кредитний договір № KF 40801.
Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000 доларів США для ремонту квартири, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 12,5% річних (у випадку виникнення простроченої заборгованості 17,5%) та повернути кошти до 15.08.2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, а також позичальником ОСОБА_3 17.08.2007 року був укладений договір поруки.
Крім цього, для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, малолітньою ОСОБА_6, в інтересах якої діяли ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 17.08.2007 року був укладений іпотечний договір, згідно умов якого, вони передали Банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1.
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 29.03.2011 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 243242,25 грн. (30529,69$ станом на 13.04.2011 року за курсом НБУ 7,9674), з яких: - заборгованість за кредитом становить 168319,29 грн., - заборгованість за відсотками 74922,96 грн.
Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки, уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив постановити рішення, яким: стягнути заборгованість за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 в межах договору поруки в розмірі 243242,25 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання права Банку на продаж предмета іпотеки від імені відповідачів будь-якій особі-покупцеві, надати для здійснення такого продажу Банку необхідні повноваження.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулася в суд із зустрічним позовом до Банку про розірвання кредитного договору від 17.08.2007 року № KF 40801, посилаючись на істотну зміну обставин, зумовлених світовою фінансовою кризою.
Суд першої інстанції прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.02.2013 року первісний позов задоволено частково. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.08.2007 року в сумі 30529,69 доларів США (еквівалент 243242,25 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Постановлено також надати Банку право продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі в порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна та надано право Банку на отримання будь-яких документів та довідок, необхідних для продажу квартири.
У задоволенні решти позовних вимог Банку та зустрічної позовної заяви відмовлено.
Позивач рішення суду не оскаржив.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Банку та задоволення зустрічного позову.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності представника позивача та відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду позивач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги третьої особи в частині задоволення позовних вимог Банку та в частині вирішення зустрічного позову.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № KF 40801, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та повернути кошти до 15.08.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, а також позичальником ОСОБА_3 17.08.2007 року був укладений договір поруки.
Крім цього для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, малолітньою ОСОБА_6, в інтересах якої діяли ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 17.08.2007 року був укладений іпотечний договір, згідно умов якого, вони передали Банку в іпотеку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 29.03.2011 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 243242,25 грн. (30529,69$ станом на 13.04.2011 року за курсом НБУ 7,9674), з яких: - заборгованість за кредитом становить 168319,29 грн., - заборгованість за відсотками 74922,96 грн.
Задовольняючи вимогу Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт порушення позичальником умов кредитного договору забезпеченого заставою (іпотекою), а відповідачі є власниками заставленого майна.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм процесуального права.
Іпотечним договором від 17.08.2007 року укладеним між Банком, з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, малолітньою ОСОБА_6 в інтересах якої діяли ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з іншої сторони, про передачу Банку в іпотеку квартири АДРЕСА_1. та витребуваною апеляційним судом інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що передана в іпотеку квартира, на яку суд першої інстанції звернув стягнення, належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
До участі у справі в якості відповідачів залучено лише трьох співвласників (ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6).
Четвертий співвласник квартири (ОСОБА_3), яка є позичальником до участі у справі у якості відповідача не залучена, а у справі бере участь в якості третьої особи на стороні відповідачів.
Суд першої інстанції, з'ясувавши, що третя особа ОСОБА_3 є співвласником квартири на яку звертається стягнення, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив позивача про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, не роз'яснив позивачу, що право суду залучити до участі у справі ОСОБА_3 (співвідповідача) можливе виключно за клопотанням позивача в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Враховуючи специфіку розгляду цивільних справ в судах апеляційної інстанції та відсутність можливості залучення ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідача, колегія суддів вважає, що позов пред'явлено не до всіх співвласників кварти і він до задоволення не підлягає.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення первісного позову ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Що стосується зустрічного позову слід зазначити наступне.
Дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між Банком (надавачем послуг) та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
На момент укладення кредитного договору 19.04.2007 року надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України не заборонялося.
Зростання (коливання) курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті (п.16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).
Згідно п. 17 вищевказаної Постанови наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачі за зустрічним позовом в порушення вимог процесуального закону не довели суду належними та допустимими доказами, обставини, на які посилалися як на підставу своїх вимог і з якими закон, зокрема ст.ст. 651, 652 ЦК України, пов'язує право сторони правочину на розірвання договору.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирішуючи зустрічний позов суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позову.
Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Суд при розгляді зустрічного позову вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307 - 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року в частині вирішення первісного позову ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати. У задоволенні цієї позовної вимоги ПАТ «Фольксбанк» відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: