Дата документу 26.06.2013

Справа № 334/4918/13-к

Провадження № 1-кп/334/201/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого-судді Савченко Г.В.,

при секретарі Каравайко В.. В.

за участю прокурора Красуля Н.В.

адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013089990000017 за звинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта базова загальна середня, учня ЗОШ № 81, що мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.1, 296ч.2 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта базова загальна середня, учня СШ № 81, що мешкає в АДРЕСА_2, раніше не судимого;

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України,

встановив:

01 січня 2013, приблизно о 05 годині, на вул. Руднєва у м. Запоріжжі, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на вчинення хуліганських дій, з особливою зухвалістю вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 спочатку навмисне штовхнув плечем потерпілого ОСОБА_3 , який йшов йому назустріч, а на зауваження потерпілого - вдарив його кулаком в обличчя. ОСОБА_5, підтримуючи хуліганські дії співучасника, умисно наніс ОСОБА_3 два удари кулаком в обличчя. Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачені звалили потерпілого на землю і ОСОБА_5 наніс йому не менше п'яти ударів ногами по голові та тілу, спричинивши фізичний біль і моральні страждання, а потім, стоячи поруч, не давав ОСОБА_3 можливості підвестись, наносячи тому удари ногами при кожній спробі.

Для припинення злочинних дій обвинувачених потерпілий ОСОБА_4 звернувся до них зі словами: «Хлопці, досить!», на що ОСОБА_6 двічі вдарив потерпілого кулаком в обличчя і збив його з ніг, потім наніс удар ногою по тілу, а ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 численні удари ногами по голові і тілу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: струсу мозку, синців навколо обох очей, крововиливу на білій оболонці лівого ока, забиття м'яких тканин голови, рани в області першого пальця лівої кисті, які згідно висновку судової медичної експертизи №84 від 23.01.2013 року кваліфіковано, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткостроковий розлад здоров'я.

Під час побиття у потерпілого ОСОБА_4 з одежі випало належне йому майно: мобільний телефон «Nokia 1661», вартістю 200 гривень, мобільний телефон «LG», вартістю 500 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» і 20 гривнями на рахунку, а також фотоапарат « Nikon 3100», вартістю 4800 гривень з картою пам'яті, вартістю 650 гривень, а всього на 6170 гривень, яке обвинувачений ОСОБА_5 таємно викрав і втік з місця злочину.

Обвинувачені у судовому засіданні провину свою визнали повністю, детально пояснили мотиви і обставини вчинення злочину, розкаялися у скоєному.

Сумісні дії обвинувачених кваліфіковано за ст. 296 ч.2 КК України, як хуліганство, а саме умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і вчинено групою осіб.

Крім того ОСОБА_7, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав чуже майно, тим самим вчинивши злочин, кваліфікований за ст. 185 ч.1 КК України, як крадіжка.

Законні представники неповнолітніх обвинувачених та їх адвокати заявили клопотання про припинення кримінальної справи у зв'язку із зміною обстановки на підставі ст.ст. 97, 105 КК України, ст. 497 КПК України з застосуванням до неповнолітніх обвинуваченим примусових заходів виховного характеру. Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, та потерпілі - ОСОБА_4, ОСОБА_3 вказане клопотання підтримали.

Прокурор не заперечував проти заявленого клопотання.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинувачених, які є неповнолітніми, нещодавно досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, повністю визнали свою провину, щиро розкаялися у скоєному, раніше правопорушень не вчиняли і до кримінальної відповідальності не притягувалися. Матеріальні збитки є невеликим і повністю відшкодовано.

Скоєні обвинуваченими злочини за ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості і не являють великої суспільної небезпеки.

Зважаючи на всі обставини справи, суд вважає, що в даний час обвинувачені внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки не потребують застосуванні покарання і відповідно до ст. 105 КК України до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 105 КК України, ст.ст. 484, 485, 497 КПК України, суд

визначив:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст. 296 ч.2, 185 ч.1 КК України, і ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 296 ч.2 КК України, припинити провадженням на підставі ст. 105 КК України, із застосуванням примусових заходів виховного характеру відносно кожного з неповнолітніх у вигляді передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під нагляд батьків строком на один рік, з забороною кожному з них залишати місце свого проживання без супроводу дорослих з 22 годин до 06 години кожної доби строком на два роки.

Запобіжний захід скасувати.

Речові докази залишити у володільця - потерпілого ОСОБА_4

На постанову протягом 7 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: Савченко Г. В.