Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В.
Доповідач - Малієнко Н.В.
Справа № 436/404/13ц
Провадження № 22ц/782/4760/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Малієнко Н.В.,
суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.
при секретарі: Борзило О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська
від 22 жовтня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.09.2011 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 30.09.2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці загальною площею 140 кв.м. та розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності відповідачці. На виконання умов договору позивач передав їй 3000 грн., а відповідачка, в свою чергу, передала всі правовстановлюючі документи на належне їй домоволодіння та склала розписку про отримання грошових коштів. Сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Оскільки ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань за вказаним договором, позивач змушений був звернутися з цим позовом до суду.
Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, позивач надав апеляційну скаргу і просив скасувати рішення та ухвалите нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов*язується з державною реєстрацією, а тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов*язків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку визначеному законом і є непорушним.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Положеннями ч.2 ст. 220 ЦК України передбачена можливість суду визнати дійсним договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.
В абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз*яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст..ст.210 та 640 ЦК України пов*язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов*язків для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між сторонами у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку непридатного для проживання, літ.А-1, розташованого на земельній ділянці державної форми власності за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 65 кв.м., 84 % зносу, за таєю ж адресою житлових прибудов літ.А1-1, літ. А2-1, непридатних для проживання, 85% зносу, який належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_3.(а.с.4-6, 16-20).
Згідно умов зазначеного договору купівлі-продажу та розписки написаної власноруч відповідачкою про отримання грошей, житловий будинок був проданий за 3000 грн. та в подальшому повинен був бути посвідченим нотаріально (а.с.5,7).
Але, договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку між сторонами нотаріально не був посвідчений та державна реєстрація його не відбувалася, хоча відповідачка проживає в межах Луганської області та має можливість відвідування нотаріальної контори, про що свідчить надана нею на ім*я представника позивача довіреність від 26.08.2011 року про уповноваження на здійснення отримання документів щодо спірного житлового будинку.(а.с.14).
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу спірного житлового будинку був укладений у порушення зазначеного закону, позивач не надав переконливих доказів щодо ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що він не є укладеним і не створює прав та обов*язків для сторін.
Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо законності прийнятого рішення.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: