Провадження по справі № 2/260/223/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої судді Данилюк О.С.

при секретарі Яременко Я.М.

за участю представник позивача за довіреністю Круподьорової О.В., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 21.02.2008 року між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 6300 грн. зі сплатою 25,08 % річних та з кінцевим терміном повернення 21.12.2008 р. Однак всупереч договірним зобов'язанням, у встановлені графіком терміни позичальником не повернуто належні грошові кошти, в результаті чого сума кредиту не зменшувалась, а проценти нараховувались на фактичний залишок суми кредиту за кожний день користування кредитом. У зв'язку з цим сума боргу станом на 05.11.2013 рік складає - 20 476, 20 грн., які й просили стягнути з ОСОБА_2 на користь банку, а також судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Круподьорова Ольга Вадимівна надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вимоги позовної заяви підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив застосувати до правовідносин сторін, що склалися, строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 21.02.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 6300 грн. зі сплатою 25,08 % річних та з кінцевим терміном повернення 21.12.2008 р (а.с. 4-7).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач не сплатив щомісячні платежі на повернення кредиту у строк, встановлений кредитним договором, зокрема, відповідно до графіку погашення кредиту, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а. с. 3).

У зв'язку з порушенням зобов'язань по кредитному договору та відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач має заборгованість у розмірі - 20 476, 20 гривень, з яких:

- заборгованості за кредитом - 1890,62 гривень;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 0,43 гривень;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 17 133,90 гривень;

- штраф (фіксована частка) - 500,00 гривень,

- штраф (процентна складова) - 951,25 гривень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. При цьому захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом даний строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних правовідносин, де відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 259ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом з тим, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» Стандарт), на підставі яких позивач надав грошові кошти відповідачу, терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років (а.с. 7).

За правилами визначення початку перебігу позовної давності, визначеними ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до погодженого сторонами порядку погашення кредиту повернення коштів здійснюється частинами, щомісячні платежі приймаються банком в період з « 15» по « 20» число кожного місяця у розмірі 630,35 грн., що зараховуються у рахунок погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та інших витрат. Відповідальність за порушення позичальником зобов'язань за кредитом передбачено п. 4.2., п. п. 5.1., 5.3. Умов (а.с. 4, 5-7).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи те, що умовами договору передбачено, що сплата кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником частинами кожного місяця з « 15» по « 20» число, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, справі № 6-116цс13, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими у правозастосуванні.

Між тим, до суду з вимогою про стягнення боргу позивач звернувся 19.12.2013 року, що вбачається з вхідного штампу суду на позовній заяві.

Відповідно п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, пені, тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за період з 20.03.2008 року по 19.11.2008 року заявлені поза межами строків позовної давності, тому в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених норм закону заборгованість, що виникла у зв'язку з порушенням кредитного зобов'язання, складається з наступного:

- заборгованості за кредитом - 1260, 47 гривень (1890,62 грн. - 630,15 грн., які поза межами строків позовної давності);

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 0,09 гривень (0,43 грн. - 0,34 грн., які поза межами строків позовної давності);

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16 935, 34 гривень (17 133,90 грн. - 198,56 грн., які поза межами строків позовної давності);

- штраф (фіксована частка) - 500,00 гривень,

- штраф (процентна складова) - 951,25 гривень.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у свої постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

За таких обставин, з урахуванням вказаних положень Закону, враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а також те, що відповідач ОСОБА_2 сплатив суму за тілом кредиту в розмірі - 4 409, 38 грн., що складає 70 % від загальної суми кредиту, суд вважає необхідним зменшити розмір пені пропорційно до сплаченої ним суми за тілом кредиту та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі - 5 080,60 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути наступну суму заборгованості кредитним договором DOXRFD92270126 від 21.02.2008 року:

- заборгованості за кредитом - 1260, 47 гривень;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 0,9 гривень;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5 080,60 гривень;

- штраф (фіксована частка) - 500,00 гривень,

- штраф (процентна складова) - 951,25 гривень., а всього - 7 792,41 (сім тисяч сімсот дев'яносто дві грн., 41 коп.) гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 229,40 гривні (а.с. 1), з огляду на що на користь позивача з відповідача підлягають стягненню 87,17 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

На підставі ст. 360-7 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс13, п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором DOXRFD92270126 від 21.02.2008 року у розмірі - 7 792,41 гривень, а також судовий збір у розмірі 87,17 гривень, а всього - 7 879 (сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 58 копійок.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

СУДДЯ: