Справа № 750/138/14 Головуючий у І інстанції Деснянський
Провадження № 11-сс/795/14/2014
Категорія - санкція Доповідач Демченко О. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіДемченка О. В.
суддів - Щербакова О.С, Мельниченка Ю.В.,
при секретарі - Батицькій О.П.,
за участю прокурора - Грицана А.А.,
захисника - адвоката ОСОБА_3,
слідчого - слідчого Лазаренка О.В.,
підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2014 року,-
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло цілодобово відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого охоронцем магазину «Седам», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
Своє рішення суд мотивував тим, що в судовому засіданні доведені обставини передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, проте не доведені обставини щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів. Враховуючи, що суд повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи та разом з приписами ч.4 ст. 194 КПК України слідчий суддя прийшов до висновку що, маючи на меті забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, за наявності ризиків, які дають достатні причини вважати, що він може вчинити вищезазначені дії. З урахуванням категорії кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, особи останнього, а саме стану здоров'я, соціальних зв'язків, майнового стану є достатні підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_3 не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на істотне порушення вимог КПК і Конвенції про захист прав та основоположних свобод, просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування підозрюваному домашнього арешту та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свої вимоги мотивує необґрунтованістю прийнятого рішення, оскільки поза увагою залишено, що пред'явлена підозра є необґрунтованою, ризики про які зазначає слідчий та прокурор не доведені, а обставини, що характеризують особу підозрюваного не враховані в повній мірі. Вважає, що застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт з забороною залишати своє місце мешкання цілодобово, позбавляє гарантованого права на працю. Крім того, проігноровані заяви про особисту поруку. На думку автора апеляції, саме клопотання складене з порушенням ч.1 ст. 184 КПК України, оскільки слідчий в його обґрунтування посилається вже на доведену слідством вину ОСОБА_4 Звертає увагу суду про недотримання норм міжнародних актів та положень ч.3 ст. 214 КПК України і як наслідок незаконність затримання його підзахисного та здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР.
В судовому засіданні захисник підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи їх доводами апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, позицію захисника, пояснення підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу свого адвоката, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Таке рішення суд обґрунтовує наступним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого СВ Чернігівського УМВС України в Чернігівській області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження №12013260010005942, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України (а.с.36).
08 січня 2014 року ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України (а.с.8-10) та 09 січня 2014 року та 10 січня 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (а.с. кримінального провадження б/н).
10 січня 2014 року слідчий СВ Чернігівського УМВС України в Чернігівській області за погодженням з прокурором прокуратури міста Чернігова звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді в задоволенні клопотання відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце мешкання.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, що підтверджується вагомими доказами, зібраними у кримінальному провадженні та наявності певних ризиків, які зазначені у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею досліджені надані матеріали провадження стосовно законності та обґрунтованості застосування вказаного запобіжного заходу, вислухані пояснення учасників судового розгляду, та встановлено, що достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не наведено та під час судового розгляду доведено не було.
Так, розглядаючи клопотання, на виконання вимог ст. 177 КПК України, суд правильно встановив, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України та перевірено наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
З даним твердження погоджується і колегія суддів. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_5 (а.с.34), протоколом огляду цього свідка, висновком експерта №1752(х) від 27 грудня 2013 року (а.с.5-7), висновком експерта №021 (х) від 09 січня 2014 року (а.с.37-39).
Апеляційний суд відхиляє як безпідставні посилання автора апеляційної скарги на практику Європейського суду з прав людини. Наведені ним приклади є компіляцією цитат з різних рішень Європейського суду, обставини яких не подібні обставинам, що досліджуються в даній справі.
Натомість апеляційний суд, спираючись на практику Європейського суду з прав людини, використовує його висновки, викладені в справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зокрема зазначено: «… факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Отже, твердження сторони захисту про безпідставність підозри апеляційним судом відхиляються.
Проте, розглядаючи клопотання, слідчий суддя повинен не лише ретельно перевірити наявність обставин, визначених ст.ст. 177, 183 КПК України, а також взяти до уваги характеризуючі особу підозрюваного дані, особисті обставини його життя, індивідуальні особливості справи, з тією метою, щоб до підозрюваного була застосована належна правова процедура.
При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані не в повному обсязі.
Визначаючи вид запобіжного заходу, а саме застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце мешкання цілодобово, суд не повністю врахував особу підозрюваного та обставини його життя. Зокрема, такими обставинами є те, що ОСОБА_4 маючи реєстрацію за місцем проживання, мешкає там самостійно, що позбавляє особу в разі домашнього арешту з забороною цілодобово залишати житло будь-яким чином забезпечувати собі мінімально необхідні умови життя, оскільки єдиними близькими родичами, згідно наданих захисником документів є його бабуся та дідусь, що є людьми похилого віку та з урахування стану здоров'я останні позбавлені можливості підтримувати підозрюваного. Враховуючи, що підозрюваний з дитинства був сиротою та єдиним опікуном була бабуся (а.с.48), джерелом існування якої є пенсія, суд вважає неможливим перекладати обов'язок по утриманню повнолітнього онука на неї та позбавляти можливості підозрюваного на самостійне джерело існування, так як на день затримання особа офіційно працевлаштована (а.с.30).
Застосований слідчим суддею до підозрюваного запобіжний захід при фактичних обставинах цієї справи, на думку колегії суддів, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод себе не виправдовує, а тому доводи адвоката в цій частині являються не безпідставними. Проте, з урахуванням наявності ризиків та обґрунтованості пред'явленої підозри у вчиненні тяжкого злочину, яке вчинене у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, наносить значну шкоду інтересам суспільства та суперечить моральним засадам, оскільки направлене проти здоров'я нації, колегія суддів вважає вимогу захисника про незастосування жодного запобіжного заходу передчасною.
При цьому як в засіданні місцевого суду, так і апеляційного, особи, за якими здійснює догляд підозрюваний, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висловили бажання виступити поручителями підозрюваного ОСОБА_4, про що надали суду письмові заяви (а.с.52-54, 59-61, 66-68), а адвокатом підозрюваного надані характеризуючі їх документи, що містяться в матеріалах судового провадження. Жодних даних, що вони заслуговують на довіру колегією суддів не встановлено та належним чином перевірено добровільність наданих ними заяв та правильність розуміння покладення на них обов'язків, в разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та наслідки невиконання цих обов'язків.
Таким чином, обираючи запобіжний захід слідчий суддя при постановленні ухвали допустився істотних порушень вимог КПК України, а тому ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом.
Оцінивши в сукупності дані про особу підозрюваного, даних особистого життя, доведеність обґрунтованої підозри та наявність існування ризиків, вивчивши матеріали кримінального провадження, встановивши, що недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не наведена, колегія суддів вважає, що увалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання в застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, який зможе запобігти заявленим у кримінальному провадженні ризикам.
Аналізуючи сукупність наведених вище підстав, з урахуванням даних про особу підозрюваного, а також тієї обставини, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до суду заяви про передачу ОСОБА_4 на їх особисту поруку, колегія суддів вважає, що такий запобіжний захід буде достатньою гарантією для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даній справі.
Позиція захисника щодо складання клопотання слідчим з порушенням ч.1 ст. 184 КПК України не може бути самостійною підставою для постановлення ухвали про відмову в застосуванні запобіжного заходу, виходячи з положень ч.2 ст. 194 КПК України.
При цьому колегія суддів вважає слушною думку захисника, що не допускається здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР, проте з огляду на відсутність в законодавстві норми, яка регулює питання про притягнення до відповідальності посадової особи за несвоєчасне внесення відомостей до реєстру позбавлена можливості дати цьому оцінку.
Твердження захисника щодо незаконності затримання ОСОБА_4 суперечить дослідженим матеріалам кримінального провадження, оскільки підстава затримання останнього зазначена в протоколі затримання особи від 08 січня 2014 року (а.с.8-10), що кореспондується з вимогами ст.ст.207 - 208 КПК України, які передбачають підстави для затримання без ухвали слідчого судді, суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 180, 196, 405, 407, 419, 422 ПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2014 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки громадян: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, роз'яснивши їм зміст п. п. 3, 4, 5 ст. 180 КПК України та попередити, що у разі невиконання зазначених вимог Закону на них буде накладено грошове стягнення в сумі від 10 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
О.С.Щербаков О.В. Демченко Ю.В.Мельниченко