Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/233/14 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Запоріжжяобленерго» на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за електроенергію, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за електроенергію, у якому просило суд стягнути з відповідача борг за спожиту електроенергію у сумі 1706 грн. 41 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2013 року позов повернуто.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, ВАТ «Запоріжжяобленерго» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суддя, повертаючи позовну заяву, виходив із того, що останню подано без дотримання порядку, встановленого ч. 3 ст. 118 ЦПК України.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Із позовної заяви вбачається, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» заявило позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту нею електроенергію в сумі 1706 грн. 41 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Частиною 1 ст. 96 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Закон України "Про електроенергетику" регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (ст. 2).

Відповідно до ст. 1 цього Закону постачання електричної енергії - це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Енергопостачальники - це учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту; постачання електричної енергії - це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

Предметом спору, що виник, є стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, а не стягнення заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції.

Таким чином, норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не поширюються на правовідносини, що склалися між сторонами, оскільки ВАТ «Запоріжжяобленерго» не є підприємством житлово-комунального комплексу, є суб'єктом господарювання, діяльність якого направлена на отримання прибутку від продажу електроенергії, а не на забезпечення потреб населення, тобто заявлені вимоги не підпадають під дію норми п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України.

Оскільки допущені судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, оскаржувана ухвала в порядку п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Північної групи по ОПС задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2013 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Головуючий:

Судді: