КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа №688/3680/13-ц
Провадження №22-ц/792/131/14
УХВАЛА
16 січня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів : Грох Л.М., Матковської Л.О.
при секретарі: Чебан О.М.
з участю: представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Шепетівська міська державна нотаріальна контора, про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 27 лютого 1982 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, під час якого у них народилось двоє синів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. З моменту створення сім'ї вони проживали у будинку чоловіка по АДРЕСА_1, в якому протягом 1982-1983 років спільними трудовими зусиллями та за спільні кошти здійснили добудову, внаслідок чого істотно збільшилось цінність домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_3 року чоловік помер. Вона разом з дітьми подала заяву про прийняття спадщини та продовжує проживати у даному будинку. Батьки чоловіка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину по 1/5 частині домоволодіння, що належало їх синові. Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_1 на підставі положень ст.ст. 25, 28, 29 КпШС України, який діяв на момент здійснення добудови, просила визнати домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, відступити від рівності часток подружжя та, враховуючи інтереси дітей,__________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Стаднічук Н.Л. Провадження № 22-ц/792/131/14
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 5
на підставі положень ст.ст. 25, 28, 29 КпШС України, який діяв на момент здійснення добудови, просила визнати домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, відступити від рівності часток подружжя та, враховуючи інтереси дітей, визнати за нею право власності на 6/10 частин домоволодіння. Скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом № 659 від 01.04.2009 року на 1/5 частку домоволодіння, видане ОСОБА_4, та свідоцтво про право на спадщину № 661 від 01.04.2009 року на 1/5 частку домоволодіння видане Шепетівською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 2 жовтня 2013 року залучено до розгляду справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність його висновків обставинам справи. Суд не врахував, що спірне домоволодіння за час шлюбу істотно збільшилось у своїй цінності не тільки внаслідок трудових та грошових затрат обох з подружжя, а й внаслідок будівництва в 1983 році прибудови. Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, збудованого до 05.08.1992 року, є технічний паспорт, до якого 03.03. 1987 року були внесені відповідні зміни.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Шепетівська міська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові відправлення про вручення судових повісток.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_6 з 23 грудня 1980 року набув право власності у порядку спадкування на 14/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті свого діда ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. 27 лютого 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, під час якого у них народилося двоє синів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту істотного збільшення внаслідок її трудових та грошових затрат вартості 14/25 частин житлового будинку, яка належала її покійному чоловіку, і тому відсутні підстави для визнання вказаного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та задоволення її позовних вимог.
Такі висновки суду підтверджуються матеріалами справи, відповідають закону.
Згідно вимог ст. 25 КпШС України, яка регулює спірні правовідносини, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Шепетівської міської ради від 09.09.1982 року дозволено ОСОБА_6 виконати добудову розміром 7 х 3 до існуючого будинку. Згідно даних поверхового плану будинку (а.с. 14) до будинку було добудовано кухню і кладову та переобладнано існуючу до добудови кухню в жилу кімнату. Однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо зміни частки житлового будинку у зв'язку з його добудовою. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли дружина, двоє дітей та його батьки.1 квітня 2009 року державним нотаріусом видано батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кожному свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/5 частини від належної спадкодавцеві 14/25 частин зазначеного житлового будинку.
Звертаючись до суду та в судовому засіданні, позивачка не надала достатніх та достовірних доказів про збільшення цінності цієї частки будинку за рахунок будівництва і тому у суду не було підстав визнавати належну спадкодавцеві частку будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнавати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом № 659 від 01.04.2009 року на 1/5 частку домоволодіння, видане ОСОБА_4, та свідоцтво про право на спадщину № 661 від 01.04.2009 року на 1/5 частку домоволодіння видане Шепетівською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 та визнавати за позивачкою разом з дітьми право власності на 6/10 частини спірного будинку. З цих підстав суд обгрунтовано відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що належна її чоловікові частка розміром 14/25 в житловому будинку збільшилась в своїй вартості за рахунок здійснення працею та коштами добудови до будинку розміром 7х3 і збільшення загальної площі будинку, апеляційним судом до уваги не приймаються.
Згідно поверхових планів будинку АДРЕСА_1 (а.с.12,14,15) до будинку було здійснено добудову комори та кухні.
Тобто навіть після добудови до будинку вказаних приміщень, які не є жилими, жила площа будинку практично не змінилася. Вагомих підстав вважати, що жилий будинок за рахунок праці та коштів сторін як подружжя збільшився в цінності немає.
Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України N 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" (пп. 4, 5) така участь у будівництві підсобних приміщень не дає права позивачці вимагати визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Не спростовують висновків суду також доводи апеляційної скарги про те, що позивачка користується спірним житловим будинком після смерті чоловіка і приймала участь в догляді за будинком та земельною ділянкою, оскільки вказані обставини не є підставою для задоволення її вимог.
Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь