АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1620/89/2012
Номер провадження 22-ц/786/92/14 Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А.
Доповідач Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (скорочена назва ПАТ «ВіЕйБі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року задоволено повністю позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Миргород Полтавської області, інд.код НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (р/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитом у сумі 254 358, 17 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 17 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» понесені судові витрати в розмірі 2543, 58 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок три гривні 58 коп.).
З рішенням суду не погодилась представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, а також допустити розстрочку виконання рішення суду строком на 36 місяців. Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.
Судове засідання проводилось в присутності представника апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, у встановлені строки кредит не повертала, а тому внаслідок порушення відповідачем зобов'язання станом на 10 січня 2012 року загальна заборгованість відповідача перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 254 358,17 грн., з яких заборгованість по кредиту складає 209 208,66 грн., заборгованість по процентам - 35 186, 36 грн., плата за пропуск платежів (штраф за несвоєчасне погашення кредиту) - 9 963,15 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до кредитного договору №210/07-ПК від 14 вересня 2007 року банк надав відповідачеві - ОСОБА_1, кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, що складає еквівалент 151 500,00 грн. за курсом на момент укладення договору, із встановленням плати в розмірі 13% річних, щомісячної комісії в сумі 9,00 доларів США (а.с.6-13). Згідно з додатковою угодою №2 за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 16,5% річних. Строк користування кредитом встановлено по 13 вересня 2018 року (а.с.14). 03 грудня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № 210/07-ПК від 14 вересня 2007 року, яким узгоджено суму заборгованості на момент його підписання та встановлено відсоткову ставку по періодам з 03.12.2009 по 02 грудня 2010 року 14% річних, 03 грудня 2010 року по 02 грудня 2011 року 16% річних та з 03 грудня 2011 року по закінчення строку кредиту 18% річних (а.с.145-151).
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення неустойки, представник апелянта зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені за прострочення сплати по кредиту, так як, відповідачка не має місця роботи (ні постійного ні тимчасового), доходів не має та знаходиться за межами України а тому просила застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України, а також допустити розстрочку виконання рішення на три роки, оскільки додаткова угода №3 до Кредитного договору № 210/07-ПК від 14.09.2007 року передбачала кінцеве погашення кредиту до 13.09.2028 року.
Проте, колегія суддів, не може погодитися з такими доводами апеляційної скарги враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором, та сплатити проценти.
Відповідно до п.2.7.1.1 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у разі невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань за цим Договором.
Виходячи з викладеного місцевий суд дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог позивача та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, як відповідальність за порушення зобовязання.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 27 постанови Пленуму №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, нарахована банком неустойка у вигляді штрафу становить 9 963,15 грн., при сумі заборгованості по кредиту та процентам - 254 358,17 грн. З урахуванням викладеного, колегією суддів не вбачається підстав для зміни рішення місцевого суду у частині стягнення неустойки на користь банку, та вирішення питання про розстрочку виконання рішення, оскільки наведенні відповідачем доводи є необгрутованими, не вказують на неможливість своєчасного виконання зобовязання за договором, та не спростовують розміру нарахованого штрафу.
Таким чином, висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості ґрунтується на вимогах закону та досліджених судом доказах яким надана належна правова оцінка і є правильним.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин