ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 р. (11:50) м.Сімферополь Справа №801/10788/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Відділу Держземагенства у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору. ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Бахчисарайському районі АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, щодо відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим та зобов'язання розглянути клопотання із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що в 2013 році позивач звернувся із відповідним клопотанням до відділу Держземагентства у Бахчисарайському районі з метою реалізації свого конституційного і законного права на отримання земельної ділянки для особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим. Листом відповідача від 18.10.2013 за вих.№ 3421 надано відповідь про неможливість визначення органу уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, про яку йшлося у клопотанні через надання неякісного графічного матеріалу. Також зазначено на неякісне оформлення графічного матеріалу, оскільки доданий до клопотання графічний матеріал виконано у масштабі, який не дозволяє визначити межи земельної ділянки, його місця розташування відносно меж населених пунктів. Позивач із вказаними діями не згоден, вважає що порушені його законні права на можливість отримання земельної ділянки.

Ухвалами суду від 27.11.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Згідно письмових заперечень позов не визнали у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011 затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України та встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Оскільки відповідачу делеговані Законом повноваження щодо реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, здійснюючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, він є суб'єктом владних повноважень. Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У жовтні 2013 року Позивач, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Листом Відділу від 18.10.2013 № 3421 надано відповідь із якої вбачається про неможливість підготовки відповідного наказу, оскільки згідно наданих графічних матеріалів бажане місце розташування земельної ділянки не визначено.

Із вказаною відмовою позивач не згодний у зв'язук із чим звернувся до суду із даним позовом про захист своїх порушених прав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як вбачається із ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за №2768-III із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі- ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «є-1» статті 15-1 Земельного кодексу України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин - це розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно 6-1 статті 4 Указу Президента України № 445/2011 від 08 квітня 2011 року, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Згідно із пунктом 4.27. Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 258 від 10.12.2012, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України а № 853/21165 від 30.05.2012, управління (відділи) передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб у межах району у разі утворення управління (відділу) на території Автономної Республіки Крим.

В свою чергу підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності передбачені статтею 116 ЗК України. Частиною третьою вказаної статті встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 ЗКУ визначено порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян в межах безоплатної приватизації. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Надання інших документів, не передбачено положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Реалізуючи гарантовані та такі що підлягають державному захисту права, позивач у повній відповідності із викладеними вище правовими нормами звернувся із заявою до відповідача із наданням графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Уважно проаналізувавши викладені норми права суд прийшов до висновку, що надані до заяви позивачем графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки є достатніми для визначення його волі з метою реалізації своїх прав, оскільки більш чіткого та визначеного поняття, нормативів щодо оформлення або вимог до останніх не передбачено.

Суд рахує необґрунтованим також і пояснення відповідача, стосовно тих обставин, що неможливо визначити орган, повноважний розпоряджатись земельною ділянкою про яку йшлося у клопотанні, оскільки в своїй заяві позивач чітко та у відповідності до норм діючого законодавства сформулював свої вимоги до відповідача по здійсненню делегованих йому Державою повноважень.

Суд погоджується із поясненнями позивача, що інформація про наявність вільних земельних ділянок державної власності у вільному доступі відсутня, а тому конкретизувати бажану земельну ділянку із конкретними точками координат або із прив'язкою до іншим географічних об'єктів позивач не мав можливості. В свою чергу позивачем в клопотанні зазначено згоду на отримання будь-якої земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим, що не заборонено, а навпаки передбачено ст.118 ЗК України.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, обов'язок відповідача - суб'єкта власних повноважень в адміністративному процесі є доведення його дій, в даному випадку під час відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим. Посилання ж відповідача на порушення викладені у листі від 18.10.2013 за вих. №3421 суд вважає необґрунтованими, такими що не відповідають діючому земельному законодавству України та порушують гарантовані Конституцією України права позивача.

Таким чином позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в порядку встановленому ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19.12.2013 та у повному обсязі постанову складено 23.12.2013.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Відділу Держземагенства у Бахчисарайському районі АР Крим, щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим.

3. 3обов'язати Відділ Держземагенства у Бахчисарайському районі АР Крим розглянути подане ОСОБА_1 клопотання у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради поблизу села Щасливе, Бахчисарайського району, АР Крим.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 68,82грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.