Справа № 351/380/13-ц

Провадження № 22ц/779/292/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 04 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Снятинського районного суду від 04 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» 53 432,95 грн. заборгованості за кредитним договором та 534,32 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Снятинського районного суду від 26 червня 2013 року виправлено описку, допущену в рішенні суду.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.07.2013 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Снятинського районного суду від 04 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2013 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.07.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Із апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_3 - ОСОБА_2., вбачається, що останній посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи не враховано вимог ст. ст. 526, 527, 549, 611, 1054, 1056-1 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких стягненню підлягають тільки кошти, отримані ОСОБА_3, як споживчий кредит та відсотки за користування кредитними коштами з урахуванням сплачених коштів. Інші нарахування, а саме віндикаційні витрати, прострочений борг, прострочені проценти, пеня за несвоєчасне погашення платежів, тощо не передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів». А тому відповідно умови кредитного договору порушують права та інтереси ОСОБА_3, містять дискримінаційні правила.

Апелянт також вказує, що поза увагою суду залишилась і та обставина, що ОСОБА_3 було сплачено тіло кредиту у сумі 1 850,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. А отже загальна сума заборгованості за споживчим кредитом з врахуванням цих коштів становить 23 388,85 грн. З них: 13 080,00 грн. - сума боргу, 12 158,85 грн. - відсотки в розмірі 19,90.

Крім того, суд першої інстанції не застосував положення ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк», стягнувши з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 23 388,85 грн.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору, укладеного 16.07.2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_3, остання отримала кредит в сумі 13 080,00 грн., зі сплатою відповідних процентів від залишкової суми кредиту та плати за кредитне обслуговування, який зобов'язувалася повернути разом з відсотками щомісячно, згідно погодженого сторонами графіка. Однак, відповідач умови договору не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, що відповідно до умов укладеного договору є підставою примусового стягнення всієї заборгованості. Відмовляючи у стягненні віндикаційних витрат, суд виходив з того, що позивачем не представлено доказів щодо їх понесення, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких міркувань.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Згідно п. п. 2.4., 2.5 кредитного договору у разі порушення позичальником строків сплати платежів по кредиту, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника витрати, пов'язані з супроводом і стягненням простроченої заборгованості за даним договором (у тому числі, але не обмежуючись, на листування, телефоні дзвінки, виїзд до позичальника, розшук позичальника, послуги сторонніх організацій, згідно з тарифами банку). При цьому позичальник зобов'язаний на вимогу банку сплатити зазначені витрати: в разі прострочення позичальника від 30 до 60 днів - за дії банку, здійснені в межах зазначеного періоду прострочки; в разі прострочення позичальника понад 60 днів - за дії банку, здійснені починаючи з першого дня прострочки. У разі порушення позичальником строків сплати платежів по кредиту більше ніж 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,5 % від простроченої суми кредиту за кожен день прострочки.

Встановлено, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 12.02.2013 р. допустила заборгованість перед ПАТ «Ідея Банк» в розмірі 53 432 ,95 грн., з них 12 183,28 грн. - прострочений борг, 17 670,05 грн. - прострочені проценти, 391,12 грн. - строкові проценти, 6 239,16 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 16 949,34 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів (а.с.6, 62-83). На спростування розміру заборгованості відповідачем будь-яких доказів не подано.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів щодо понесення віндикаційних витрат, пов'язаних з супроводом і стягненням простроченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 610,00 грн. позивачем не подано. Не представлені вони і в апеляційному суді.

Судом правильно встановлено, що згідно кредитного договору, укладеного 16.07.2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_3, остання отримала кредит в сумі 13 080,00 грн. на поточні потреби строком на 24 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 19,90 % річних від залишкової суми кредиту та за кредитне обслуговування в розмірі 0,90 % від початкової суми кредиту (а.с.7-8).

Однак стягуючи розмір пені в сумі 16 949,34 грн. суд першої інстанції не звернув увагу на не співмірність її із розміром наданої фінансової послуги та не врахував майновий стан відповідача, яка є пенсіонером, а інших доходів не має.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стягуючи з відповідача 53 432 грн 95 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких прострочений борг складає 12 183 грн 28 коп., а розмір пені є непропорційно-великим порівняно з розміром наданої фінансової послуги та становить 16 949 грн 34 коп., суд вказував на те, що відповідачем не подано заяви про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Проте поза увагою суду залишено заперечення представника відповідача, щодо безпідставності вимоги про стягнення неустойки. Враховуючи такі доводи сторони відповідача, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, суд не позбавлений можливості відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України вирішити питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін та інші інтереси, що заслуговують на увагу, оскільки подання заяви відповідачем про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України можливе при визнанні останнім наявності підстав для стягнення неустойки, а в даному випадку сторона відповідача вказувала на безпідставність вимоги про стягнення неустойки взагалі.

Отже, колегія суддів вважає, що штрафні санкції повинні бути співмірними із заявленими вимогами, а також те, що визначений банком та судом розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача. У зв'язку з цим, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір пені слід зменшити до 3000 гривень.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не застосовані норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а тому оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 04 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» 39 483,61грн. заборгованості за кредитним договором з них: 12 183,28 грн. - прострочений борг, 17 670,05 грн. - прострочені проценти, 391,12 грн. - строкові проценти, 6 239,16 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 3000грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів та 394,83грн. судового збору. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: М.Д. Горейко

В.А. Девляшевський