ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 р. (12:17) м.Сімферополь Справа №801/4492.1/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача та третьої особи - Майстренко П.В.,

відповідачів - Якимець О.В., Балицька Н.Л., Левчук Л.М.,

від відповідача Сімферопольської ОДФІ - Крилова Л.М.,

від відповідача інспектора Ковтонюк В.І. - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_7

до Провідного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Ковтонюк В.І., Провідного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Якимець О.В., Головного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Баліцької Н.Л, Головного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Левчук Л.М., Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України»

про визнання протиправним та скасування акту.

Суть спору. ОСОБА_7 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до провідного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Ковтонюк В.І., провідного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Якимець О.В., головного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Баліцької Н.Л, головного державного фінансового інспектора Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Левчук Л.М., про визнання неправомірним та скасування акту Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції за №22-21/004 від 15 березня 2013 року планової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 та питання стану збереження майна з 01.01.2004 по 30.06.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що діями фінансових інспекторів були порушені права позивача на захист своїх інтересів, оскільки він був позбавлений можливості надати свої пояснення на ті зауваження, які виникли протягом проведеної перевірки та на його думку не відповідали дійсним обставинам справи.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2013 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи ухвалами суду до участі у справі в якості другого відповідача залучено Сімферопольську об'єднану державну фінансову інспекцію, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України».

В судовому засіданні представник позивача, діючи також і в інтересах третьої особи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представник відповідача Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції, а також присутні під час розгляду справи фінансові інспектори, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснили, що перевірка фінансово-господарської діяльності третьої особи проводилась у повній відповідності до вимог діючого законодавства при цьому права позивача жодним чином порушені не були.

Відповідач - провідний державний фінансовий інспектор Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Ковтонюк В.І. в судове засідання не з'явився, та з наданих суду даних у трудових відносинах із Сімферопольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на даний час не перебуває.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно -ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року № 2939 із змінами (далі -Закон).

Як вбачається із ст. 2 Закону №2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У відповідності до ст. 1 Закону №2939 державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Указом Президента України № 499/2011 від 23 квітня 2011 року затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України та зобов'язано Кабінет Міністрів України привести у тримісячний строк свої акти у відповідність із цим Указом.

Згідно п. 1 Положення Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю».

Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.2011 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком. Установлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Проаналізувавши зазначені вище правові норми суд прийшов до висновку, що органи державної контрольно-ревізійної служби перетворені в органи державної фінансової інспекції, які є їх правонаступниками та в своїй діяльності керуються Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" №2939-ХІІ від 26 січня 1993 року.

Таким чином, відповідач є державним органом виконавчої влади з визначеними законодавчо повноваженнями і реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно зазначених вище позовних вимог позивача про визнання неправомірним та скасування акту перевірки, суд зобов'язаний встановити: чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Як вже зазначалось вище, згідно статті 2 Закону №2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Статтею 10 Закону № 2939 передбачені права державної контрольно-ревізійної служби, та пункт 7 даної статті передбачає, що головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналогічні вимоги відображені в підпунктах 15 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 за № 499/2011, та в підпункті 6.13 пункту 6 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за №1212/19950 де вказано, що Держфінінспекція України (та Державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) для виконання покладених на неї завдань мають право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Пунктом 1 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N550 (зі змінами) (далі - Порядок №550) визначено процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Згідно пункту 2 Порядку №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Аналогічна норма закріплена і в абзаці 1 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» за №2939 від 26.01.1993 із відповідними змінами та доповненим (далі - Закон №2939).

Як вбачається із пункту 5 Порядку №550, планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом №2939.

Судом встановлено, що головними державними фінансовими інспекторами Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекцією Левчук Л.М. і Баліцькою Н.Л. та провідними державними інспекторами Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Якимець О.В. і Ковтонюк В.І., згідно п. 2.2 плану роботи Державної фінансової інспекції України на четвертий квартал 2012 року, проведена планова документальна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України» за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 та питання стану збереження майна з 01.01.2004 по 30.06.2010, за результатами якої 15 березня 2013 року складено Акт за №22-21/004 в якому викладені конкретні порушення норм діючого законодавства України.

Також встановлено, що Дослідне господарство створено згідно постанови Президії Української академії аграрних наук (УААН) від 03.08.2006 (протокол №12) та наказу УААН від 04.09.2006 №88 і є правонаступником в частині переданого йому майна, землі, майнових прав і зобов'язань реорганізованої Кримської дослідної станції овочівництва Інституту південного овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук. Фактично розділ (закріплення майна) проведено станом на 01.01.2007, що засвідчено розподільчим балансом станом на 01.01.2007 та за яким Дослідному господарству передані основні засоби та матеріальні ресурси. В зв'язку з чим ревізія питання стану збереження майна проведена згідно плану роботи за період з 01.01.2007 по 30.09.2012.

Повідомлення щодо початку проведення ревізії направлено об'єкту контролю листом від 06.12.2012 №22-14/3602, як це передбачено вимогами п.8 Порядку №550.Тобто не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об'єкту контролю повідомлення.

Планова документальна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Дослідного господарства проведена у відповідності до Програми ревізії від 17.12.2012, один примірник якої вручено та отримано керівником об'єкту контролю Сеїтягьяєву А.А. 19.12.2012, що засвідчено його підписом (п.7 Порядку №550).

Планова документальна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Дослідного господарства проводилася на підставі направлень, виданих начальником Сімферопольської обєднаної державної фінансової інспекції, а саме: - головним державним фінансовим інспектором Інспекції Левчук Л.М. згідно направлення від 18.12.2012 №283; головним державним фінансовим інспектором Інспекції Баліцькою Н.Л. згідно направлення від 03.01.2013 №1; провідним державним фінансовим інспектором Інспекції Якимець О.В. згідно направлення від 21.01.2013 №13; провідним державним фінансовим інспектором Інспекції Ковтонюк В. І. згідно направлення від 22.01.2013 №14.

Один примірник направлень вручено та отримано керівником об'єкту контролю Сеїтягьяєву А.А., що засвідчено його підписом (п.11, п.12 Порядку №550).

В позовній заяві позивачем зазначається про порушення з боку фінансових інспекторів його прав та позбавлення можливості надати свої пояснення та зауваження на питання та порушення які виникли в ході проведення ревізії.

Під час розгляду справи, із пояснень представників сторін беззаперечно встановлено, що в ході проведення ревізії виникали питання щодо порушення фінансової дисципліни, у зв'язку з чим керуючому санацією арбітражному керуючому ОСОБА_7 (за період роботи з 27.11.2008 по 21.08.2012) направлялось запрошення від 13.03.2013 за №22-14/604, яке останнім особисто під розпис отримано 13.03.2013.

В ході проведення ревізії та на момент вручення акту для ознайомлення та підписання, що відбулось 22.03.2013, пояснення від позивача на поставлені питання надійшли частково нарочним, без номеру та дати.

Пунктом 6 статті 10 Закону №2939, органу державного фінансового контролю, крім іншого, надається право одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю. При цьому, пунктом 18 Порядку №550 визначено, що для з'ясування окремих обставин фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю посадові особи контролюючого органу можуть вимагати письмові пояснення від працівників об'єкта контролю, а також інформацію від інших осіб, які мали правові відносини з об'єктом контролю.

З огляду на викладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав та обставин відносно порушення права позивача на надання своїх пояснень та зауважень на акт перевірки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано, чим саме порушено його права та в чому полягають порушення з боку відповідачів, при тому що відповідачами виконані всі законодавчо покладені на них обов'язки, їх дії цілком відповідали нормам діючого законодавства, вчинені обґрунтовано та в межах наданих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, суд також звертає увагу на ту обставину, що вимоги позивача про визнання неправомірним та скасування акту Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції за №22-21/004 від 15 березня 2013 року, є не обґрунтованими ще і з тих підстав, що спірний акт для позивача як фізичної особи, не встановлює будь-яких прав та обов'язків, а тому суд рахує, що позивач не є належним суб'єктом його оскарження.

У зв'язку із вказаним, суд в задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 28.11.2013.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.