ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
14 січня 2014 р. Житомир справа № 806/7949/13-a
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.,
при секретарі - Бондаренко Д.А.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Коростенскього міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанови від 13.04.2009 р. серії АА № 013747, постанови від 24.12.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 24.12.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавих дій,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Коростенскього міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Коростенського МУЮ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати неправомірними та скасувати постанови від 13.04.2009 р. серії АА № 013747 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 24.12.2012 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 13,60 грн. та від 24.12.2012 р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 16,09 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що постанови винесенні з порушенням Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнти в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях. Пояснив, що державним виконавцем вчинено всі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З оглянутого виконавчого провадження № 1061/4/10 (номер за ЄДРВП: 12612674) встановлено, що 23.11.2007 р. головним державним виконавцем ВДВС Коростенського МУЮ Скляровим Д.М. було відкрито виконавче провадження на виконання постанови № 178 від 08.10.2007 р. ФССзТВП про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 136 грн. та попереджено боржника добровільно виконати в/документ в строк до 29 листопада 2007 р. (а.с.13).
Постановою державного виконавця Сидорук О.В. відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ від 13.04.2009 р. серії АА № 013747 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1. Копія постанови підготовлена до відправки 13.04.2009 р. за № 6535 (а.с.14, 28). Докази відправлення даної постанови відповідачем не надані.
21 жовтня 2013 р. до відділу ДВС ОСОБА_1 було надано довідку про сплату адміністративного штрафу у розмірі 136 грн., який був сплачений нею у 2008 р. (а.с.12).
Так, як сума штрафу боржником була сплачена не у добровільний термін, 24 грудня 2012 р. головним державним виконавцем Білошицьким Є.А. відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ від 24.12.2012 р. винесено постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 13,60 грн. та витрат на проведення виконавих дій в розмірі 16,09 грн. (а.с.55-56).
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закон) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція).
Згідно ст.24 Закону (в редакції чинній на дату виконання виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Аналогічні положення містить і п.3.6. Інструкції (в редакції чинній на дату виконання виконавчих дій).
З матеріалів справи видно, що в порушення вимог ст.24 Закону, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2007 р. була підготовлена до відправки ОСОБА_1 лише 27 листопада 2007 р. за № 17387, в той час, як строк добровільного виконання встановлений до 29 листопада 2009 р. (а.с.24).
Згідно Витягу із акту знищення номенклатурних справ 207 р. Книга реєстрації вихідної кореспонденції знищена. Інших доказів направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2007 р., у строк встановлений ст.24 Закону, відповідачем не надано.
Пунктом 4.1.1. Інструкції передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
Частиною 3 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
Статтею 30 Закону передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Представник позивача пояснив, що для того, щоб пересвідчитися, що боржником ОСОБА_1 отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець 04.12.2007 р. здійснив вихід за місцем знаходження боржника, проте, двері квартири були зачинені, боржник відсутній, у зв'язку з чим він залишив виклик державного виконавця (а.с.29). На виклик боржник не з'явився. Інших дій для того, щоб пересвідчитися, чи отримана ОСОБА_1 копія вказаної постанови і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк державний виконавець не вчиняв.
Статтею 50 Закону та пунктом 5.1. Інструкції передбачений порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника.
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно ст.55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.
Зі змісту оскаржуваної постанови від 13.04.2009 р. видно, що накладено арешт на все майно, що належить позивачу ОСОБА_1, без зазначення розміру та обсягів, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору, тобто з порушенням вимог ст.55 Закону.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови винесені з порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій.
Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обов'язком.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Сидорук О.В. відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ від 13.04.2009 р. серії АА № 013747 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Білошицького Є.А. відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ від 24.12.2012 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 13,60 грн.
Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Білошицького Є.А. відділу державної виконавчої служби Коростенського МРУЮ від 24.12.2012 р. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавих дій в розмірі 16,09 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва