ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Справа № 876/15389/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

суддів - Пліша М.А., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.,

за участю сторін - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 05.09.2013р. звернувся з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати дії відповідача про незарахування страхових внесків за періоди сплати єдиного податку при обчисленні пенсії за віком та місячного заробітку неправомірними та зобов'язати відповідача відобразити в даних персоніфікованого обліку фізичної особи страхові внески за періоди сплати єдиного податку з 01.04.2001р. по 31.12.2001р. - 450,00грн., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 450,00грн. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. - 900,00грн. та врахувати при обчисленні пенсії заробітну плату за лютий - 255 крб., березень - 249 крб. та квітень 1988 року - 331 крб.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії відповідача щодо не зарахування страхових внесків за періоди сплати єдиного податку при обчисленні пенсії за віком та місячного заробітку. Зобов'язано відповідача відобразити у даних персоніфікованого обліку фізичної особи внески за періоди сплати єдиного податку та врахувати заробітну плату за лютий, березень, квітень 1988 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що за періоди сплати позивачем єдиного податку з 01.04.2001р. по 31.12.2001р., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. звітність до системи персоніфікованого обліку не передбачена та підстав для відображення у даних персоніфікованого обліку немає. Окрім того, вказує на те, що віповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, заробітна плата враховується до обчислення пенсії (особові рахунки, платіжні відомості та інших документів) про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи та організації ліквідовані або припинили своє існування з якихось інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ та організацій.

Апелянт на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі уповноваженого представника. В судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сплата єдиного податку замінює собою сплату всіх видів податків та зборі, а оскільки жодних порушень при сплаті єдиного податку за 2002-2003 роки не було виявлено, тому не відображення у даних персоніфікованого обліку періодів сплати цього податку є неправомірним. Окрім того, оскільки дані про заробітну плату відображенні у Партійному квитку, який згідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може вважатись Іншим документом, а тому дії відповідача щодо неврахування відомостей про заробітну плату з партійного квитка є протиправні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суду апеляційної інстанції погоджується частково.

Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду в Надвірнянському районі Івано-Франківської області позивачу зарахувало стаж з 01.04.2001р. по 31.12.2001р., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р., проте відмовило у відображенні та врахуванні у даних персоніфікованого обліку фізичної особи №1936044855 періоди сплати єдиного податку за вказаний період, мотивуючи це тим, що звітність до системи персоніфікованого обліку не передбачено Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємцями, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходжень до Пенсійного фонду України.

Слід зауважити, що на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року №832 затверджено комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Постанова №794) згідно п.1 якої, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно п.5 Постанови №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Пунктом 6 Постанови №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Згідно п.7 Постанови №794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за №998/6189 (далі-Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

З аналізу ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норм Постанови №794 вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб ( ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно п.15 Постанови №794, спори, що виникають з питань правовідносин, пов'язаних з персоніфікованим обліком, розв'язуються за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що здійснюючи підприємницьку діяльність у 2001, 2002, 2003 роках позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі Єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов'язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

Довідкою виданою ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області №2704 від 17.12.2012р. у підтверджено, що позивач сплачував єдиний податок за періоди з 01.04.2001р. по 31.12.2001р. в сумі 450,00грн., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 450,00грн. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. - 900,00грн.

Відповідачем доказів того, що за спірний період позивачем не сплачувались чи неналежно сплачувались суми єдиний податку, і як наслідок не належно виконувались зобов'язання перед Пенсійним фондом суду не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірної відмови відповідача відобразити у даних персоніфікованого обліку фізичної особи №1936044855 страхові внески за періоди сплати єдиного податку з 01.04.2001р. по 31.12.2001р., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р., оскільки відповідно до вимог Постанови №794 та Інструкції на Пенсійний фонд та його органи на місцях покладено обов'язок здійснення персоніфікованого обліку: збирання, оброблення, систематизація і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Згідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як це передбачено п.17 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована в Мінюсті 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі-Постанова №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Як вбачається з відповіді Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 10.04.2013р. №16/1-26 відомості про нарахування зарплати працівникам ЗАТ «Оргліс» за лютий, березень та квітень 1988 року в архівному відділі немає, в результаті затоплення зазнали пошкодження і не підлягають відновленню.

З врахуванням вимог Постанови №22-1, партійний квиток не може слугувати документом, що засвідчує фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії, а тому висновки суду про те, що іншим документом, що підтверджує місячний заробіток може вважатися Партійний квиток не відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково підставні і дають можливість дійти висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню частково з прийняттям нового рішення з вищевикладених мотивів.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про незарахування страхових внесків за періоди сплати ОСОБА_1 єдиного податку з 01.04.2001р. по 31.12.2001р. - 450,00 грн., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 450,00 грн. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. - 900,00 грн. при обчисленні пенсії за віком з 03.01.2013р. - неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відобразити в даних персоніфікованого обліку ОСОБА_1 №НОМЕР_1 страхові внески за періоди сплати єдиного податку з з 01.04.2001р. по 31.12.2001р. - 450,00 грн., з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 450,00 грн. та з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. - 900,00 грн. і врахувати ОСОБА_1 при обчисленні пенсії за віком з 03.01.2013р.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст Постанови виготовлено 21.01.2014р.