Справа №2-1712

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гнатик Г.Е.

при секретарі Якимовій О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 заповідника „Хортиця", генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі; скасування наказу про звільнення; стягнення моральної шкоди; визнання дій генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" у частині звільнення з роботи такими, що порушують трудове законодавство; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 заповідника „Хортиця", генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі; скасування наказу про звільнення; стягнення моральної шкоди; визнання дій генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" у частині звільнення з роботи такими, що порушують трудове законодавство; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позові вказала, що вона працювала у ОСОБА_2 заповіднику „Хортиця" на посаді головного хранителя відділу фондів та реставрації, але 12.06.2007 року її було звільнено з займаної посади згідно з п.2 ст. 41 КЗпП України. Приводом для її звільнення стало зникнення музейного експонату- пістоля Ватіканського типу. її звинуватили у зникненні, виказали про втрату довіри, зобов"язали скласти акт прийому передачі музейних експонатів у строк, у який це зробити практично було неможливо і звільнили. Вважає, що своїми діями, перебуваючи на вказаній посаді, ніяким чином не порушила Інструкцію „ Обліку і зберігання музейних цінностей, які знаходяться у державних музеях СРСР", яка діє на теперішній час. Просила суд визнати дії генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 у частині її звільнення з займаної посади такими, що порушують трудове законодавство; визнати незаконним її звільнення; поновити її на займаній посаді; скасувати п. 2, 3, 4 наказу № 123 осн. від 03.05.2007 року; стягнути з генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 на її користь 5000 грн. моральної шкоди і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. ОСОБА_3 пояснила, що вважає дії генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 які стосуються її звільнення, неправомірними, тому наполягає на стягненні моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 Заповідника „Хортиця".

Представник позивача підтримав її позов та просить задовольнити його у повному обсязі..

Представник відповідача ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" проти позовних вимог про поновлення на роботі не заперечує, вважаючи звільнення неправомірним. Також не заперечує проти задоволення позовних вимог про скасування п.11.2, 3, 4 наказу від 03.05.2007 року № 123 осн.

Відповідач ОСОБА_3 будучи повідомленим про час і місце слухання справи, до суду не з"явився, тому суд вважає за можливе, розглянути справу у його відсутності по наявних у справі документах.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, суд вважає позов підлягаючим задоволенню частково у зв"язку з наступним.

ОСОБА_1 працювала у ОСОБА_2 заповіднику „Хортиця" на посаді головного хранителя відділу фондів та реставрації. 12.06.2007 року її було звільнено з займаної посади згідно з п.2 ст. 41 КЗпП України. Приводом для її звільнення стало зникнення музейного експонату- пістоля Балканського типу.

У судовому засіданні представник відповідача визнала позов про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді та скасування п. 2, 3, 4 наказу № 123 осн від 03.05.2007 року, тому позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог, суд вважає підлягаючими задоволенню.

Оскільки представник відповідача ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" визнала позов у вищевказаній частині позовних вимог, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги позивача у частині визнання дій генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3І.( у теперішньому минулого генерального директоа ОСОБА_2 заповідника „Хортиця") в частині звільнення ОСОБА_1 такими, що порушують трудове законодавство та визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з діючим законодавством сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з підприємства, а не посадової особи підприємства.

Згідно зі ст. . 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов"язок покриту шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв"язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Отже, якби з підприємства було стягнуто суму за час вимушеного прогулу на користь позивача, то така сума повинна була б бути відшкодованою підприємству винною посадовою особою у незаконному звільненні працівника, а тому доводи позивача і представника позивача про те, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з посадової особи - генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" на користь позивача, протиречать діючому законодавству.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає позовні вимоги позивача у частині стягнення моральної шкоди з генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 не підлягаючими задоволенню, оскільки дії в частині звільнення ОСОБА_1 були проведені ОСОБА_3 коли останній займав посаду генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця", тому моральна шкода і середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягали б стягненню з підприємства, а не з посадової особи, але у позовній заяві і у судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на стягненні суми моральної шкоди і середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3, що протиречить Кзпп України, тому позовні вимоги у цій частині необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Отже, суд розглянув вказаний позов лише у частині заявлених позовних вимог позивачем.

Керуючись ст. . ст. 221, 235, 237 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії генерального директора ОСОБА_2 заповідника „Хортиця" ОСОБА_3 в частині звільнення ОСОБА_1 такими, що порушують трудове законодавство.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного хранителя відділу фондів та реставрації ОСОБА_2 заповідника „Хортиця".

Скасувати п. 2, п.3, п.4 наказу № 123 осн. від 03.05.2007 року.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.