№ 764/29/14-к

провадження № 1-кп/764/6/2014

У Х В А Л А

21.01.2014 р. м. Севастополь

Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Орлової С.В.,

при секретарі - Пушкар Н.С.,

за участю прокурора - Манойленко В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - Байрамова Р.Н.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013140060007282 від 08 грудня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин:

07.12.2013 року біля 17 годин 13 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», розташованому по пр. Генерала Острякова, буд. 192-Б, у м. Севастополі, діючи навмисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгової вітрини магазина майно, яке належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», а саме пляшку віскі «Ballantine's», об'ємом 0,75 літра, вартістю 151 гривня 10 копійок, після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на свій розсуд та на свої корисливі мотиви, чим завдав ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» матеріальну шкоду на загальну суму 151 гривня 10 копійок.

Він же, 08.12.2013 року біля 13 годин 00 хвилин, знаходячись у ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», розташованому по пр. Генерала Острякова, буд. 192-Б у м. Севастополі, діючи навмисно, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення, керуючись корисливими мотивами, не маючи грошових коштів для сплати за придбаний товар, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгової вітрини магазина майно, яке належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», а саме пляшку лікьору «Sheridans», об'ємом 0,7 літра, вартістю 170 гривень 10 копійок, після чого ОСОБА_2 з метою доведення злочинного наміру до кінця, сховав викрадений товар у кишені куртки, на касі даний товар не оплатив та намагався втекти з місця скоєння злочину. Тим самим ОСОБА_2 скоїв всі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного наміру до кінця, але злочин не був закінчений з причин які не залежали від його волі, оскільки за межами касової зони був затриманий працівниками служби охорони ТОВ «НОВУС УКРАЇНА».

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 2 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про примирення від 17 грудня 2013 року, укладена між підозрюваним ОСОБА_2 та представником потерпілого Байрамовим Р.Н.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку сторін угоди та прокурора, які наполягали на затвердженні угоди про примирення від 17 грудня 2013 року, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні угоди з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

З обвинувального акту, що надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 2 КК України.

Разом з тим, при укладенні угоди про примирення від 17 грудня 2013 року підозрюваний ОСОБА_2 та представник потерпілого Байрамов Р.Н. погодилися на призначення ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 1 КК України у виді одного року позбавлення волі, за ст. 185 ч. 2 КК України у виді двох років позбавлення волі та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі. Сторони угоди також погодилися на те, що ОСОБА_2 буде звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 471 КПК України в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Але з наданої суду угоди про примирення від 17 грудня 2013 року вбачається, що сторони угоди не узгодили покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 2 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, та навпаки погодилися на призначення ОСОБА_2 показання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, у вчиненні якого він не обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про те, що умови угоди суперечать вимогам КПК України та кримінального закону щодо призначення покарання, що згідно п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови в затвердженні угоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В затвердженні угоди про примирення від 17 грудня 2013 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_2 та представником потерпілого Байрамовим Рагідом Нізамі Оглі - відмовити.

Кримінальне провадження № 12013140060007282 від 08 грудня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 2 КК України, - повернути прокурору прокуратури Ленінського району м. Севастополя юристу 3-го класу Манойленко В.О. для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя С.В.Орлова

Оригінал ухвали зберігається в матеріалах кримінального провадження № 764/29/14-к (провадження № 1-кп/764/6/2014) в архіві Ленінського районного суду м. Севастополя.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя С.В.Орлова