РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 918/1631/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Муравська О.О. (довіреність б/н від 29.01.2013 року)

від прокуратури: Данилюк О.С. (посвідчення №021869 від 24.10.2013 року)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.11.2013 року у справі № 918/1631/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Житомирській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні позивача Ставищенська сільська рада Брусилівського району

до Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

про стягнення в сумі 1504079 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року припинено провадження у справі №918/1631/13 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України /а.с. 119-123/.

Суд першої інстанції, посилаючись на статтю 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", прийшов до висновку, що спір у даній справі повинен розглядатися комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом, оскільки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (зокрема стаття 67) встановлює спеціальні по відношенню до ГПК України та Закону України "Про міжнародне приватне право" правила підвідомчості справ у природоохоронній сфері.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, застуник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.11.2013 року у справі №918/1631/13 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Рівненської області /а.с. 131-135/. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає, що положення частини 2 статті 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягають застосуванню у випадку порушення іноземним підприємством свого національного або міжнародного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що спричинило збитки Україні або окремим підприємствам, установам, організаціям, а тому судом зроблено помилковий висновок, що даний спір не може бути вирішений національним судом у порядку господарського судочинства та безпідставно застосовано положення частини 2 статті 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Апелянт також зазначає, що представництво "Тодіні Конструкційні Дженералі С.П.А." створене та діє відповідно до Українського законодавства на території України, шкода навколишньому природному середовищу також заподіяна на території України, тому відповідач є учасником деліктних правовідносин в рамках національного законодавства і відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану ним внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року апеляційну скаргу прокуратури прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 26 грудня 2013 року /а.с. 127/.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Саврія В.А., Дужича С.П., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М. /а.с. 157/.

Від відповідача - Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 25.11.2013 року по справі №918/1631/13 ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає всім фактичним обставинам справи, є законною, обгрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню /а.с.158-161/. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у даній справі повинен розглядатися згідно вимог статті 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Безпосередньо в судовому засіданні представники прокуратури та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, пояснень стосовно апеляційної скарги не надали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 152-156/. Третя особа причин неявки в судове засідання не повідомила.

25 грудня 2013 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Клопотання позивача судом відхилене як необгрунтоване, оскільки представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому позивач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах. Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали апеляційного суду від 17.12.2013 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника від органу прокуратури та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Житомирській області про стягнення з Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С. П. А." 1504079 грн. 86 коп.

Ухвалою від 25 листопада 2013 року господарський суд Рівненської області припинив провадження у справі №918/1631/13 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

10.07.2012 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області проведено позапланову перевірку відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача, за результатами якої складено акт перевірки.

В ході проведеної перевірки інспекцією встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідач здійснював спеціальне водокористування підземною водою із трьох артсвердловин підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на водокористування.

Державною екологічною інспекцією в Житомирській області зроблено розрахунок розміру шкоди, завданої Державі та виставлено претензію №64-15/5 від 19.07.2012 року на загальну суму 889261,32 грн. та претензію №76-16/5 від 23.08.2011 року на суму 684818,54 грн. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року №389 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року №767/16783).

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувач зобов'язаний здійснювати забір води лише за наявності дозволу на водокористування, в свою чергу, частиною 1 статті 49 Водного кодексу України передбачено, що водокористування здійснюється лише на підставі дозволу.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги пред'явлено прокурором в інтересах держави до акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." Однак, місцевим судом правильно встановлено, що відповідно до установчих документів представництва акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." останнє не є юридичною особою. Натомість, місцезнаходженням вказаної юридичної особи є: Італія, Рим, Віа Дель Серафіко, 200 САР 00142.

Компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій визначена статтею 124 ГПК України, згідно якої підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Тобто підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про відшкодування шкоди юридична особа-відповідач має місцезнаходження в Україні.

Відтак, при вирішенні питання щодо підвідомчості та підсудності справ господарським судам слід брати до уваги як суб'єктний склад учасників судового процесу, так і предмет спору та характер спірних правовідносин.

У зв'язку з цим, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок здійснення забору води без відповідного дозволу, установлено, що між сторонами у справі склалися спірні правовідносини у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України. Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

З огляду на викладене, з'ясувавши характер спірних правовідносин (спір у галузі охорони навколишнього природного середовища) суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до вірного висновку, що спір у даній справі повинен розглядатися згідно вимог статті 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом, оскільки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (зокрема стаття 67) встановлює спеціальні по відношенню до ГПК України та Закону України "Про міжнародне приватне право" правила підвідомчості справ у природоохоронній сфері.

Вказаних висновків дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у справі №12/5007/1337/12 (постанова Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року).

Відповідно до пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин; вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (останній абзац пункту 1 частини першої статті 12 ГПК); справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.11.13 р. у справі №918/1631/13 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1631/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.