ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 січня 2014 р. Справа № 802/4932/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Комісарчук М.І.,
третьої особи: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 (на стороні позивача), Вінницька обласна державна адміністрація та Міністерство соціальної політики України (на стороні відповідача)
про: визнання протиправною відмови у наданні дозволу на сплату митних платежів та зобов'язання надати дозвіл на сплату таких платежів,
ВСТАНОВИВ:
20.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні йому дозволу на сплату митних платежів та зобов'язати відповідача надати дозвіл на сплату митних платежів на автомобіль марки "BMW" 518І, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що листом № 04-947 від 29.11.2013 року відповідач відмовив йому у наданні дозволу на сплату митних платежів за автомобіль марки "BMW" 518І, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, наданого в якості гуманітарної допомоги тещі позивача ОСОБА_6 Дана відмова мотивована тим, що відповідно до п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 р., після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Враховуючи те, що з дня смерті ОСОБА_6, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пройшло більше шести місяців, Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації відмовив у наданні дозволу на сплату митних платежів. При цьому, на думку позивача, відповідачем невірно застосовано положення п. 41 Порядку, оскільки на час смерті тещі позивача ця норма підзаконного нормативно-правового акту діяла в іншій редакції, яка не обмежувала сплату митних платежів жодними строками. Відтак, відмову відповідача у наданні дозволу на сплату митних платежів вважає протиправною.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вказала на правомірність оскаржуваної відмови та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позов та просить суд його задовольнити.
Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької обласної державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 заперечив та просить відмовити у їх задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України на виклик суду не з'явилась та свого відношення до вимог позивача не висловила.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та осіб, які беруть участь у справі, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
Встановлено, що у 2006 році ОСОБА_6 відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року (далі - Порядок), в якості гуманітарної допомоги отримала автомобіль марки "BMW" 518І, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Вказаний автомобіль ввезено з території Німеччини, його одержувачем було Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації, що підтверджується митною декларацією ІМ 40 Гл від 21.03.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 була матір'ю дружини позивача ОСОБА_4 Факт проживання та реєстрації позивача з ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 підтверджується довідкою квартального комітету "Привокзальний" № 65 від 24.01.2013 року.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 06.12.2010 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що зроблено актовий запис за № 3139.
У листопаді 2013 року позивач ОСОБА_2, як член сім'ї інваліда, звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання згоди на сплату митних платежів на автомобіль марки "BMW" 518І, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який був наданий ОСОБА_6 в якості гуманітарна допомога.
Листом № 04-947 від 29.11.2013 року відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на сплату митних платежів з підстав пропуску шестимісячного строку для сплати цих платежів починаючи з дня смерті інваліда, що передбачено п. 41 Порядку.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам і правомірності дій відповідача, суд керується наступними мотивами.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 вищезазначеного Закону забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року (далі - Порядок).
Так, пунктом 41 даного Порядку (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_6) було визначено, що автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 1057 від 31.10.2012 року "Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" внесено зміни до п. 41 Порядку та встановлено шестимісячний строк з дня смерті інваліда для сплати членами його сім'ї митних платежів.
Проте суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
На час смерті ОСОБА_6 чинними були норми п. 41 Порядку в редакції, яка не встановлювали обов'язку членів сім'ї інваліда саме у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів.
Тому застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п. 41 Порядку із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1057 від 31.10.2012 року, є неправомірним, оскільки у цьому випадку прямо обмежуються законні права та інтереси позивача.
Щодо позовної вимоги про обов'язання Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації надати дозвіл на сплату митних платежів на автомобіль марки "BMW" 518І, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на сплату митних платежів, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.
Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_2 дозволу на сплату митних платежів на автомобіль марки "BMW", модель 518I, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації надати ОСОБА_2 дозвіл на сплату митних платежів на автомобіль марки "BMW", модель 518I, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова виготовлена у повному обсязі: 20.01.2014 року.
Суддя Сало Павло Ігорович