ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2013 р. Справа № 820/9208/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Харківське регіональне управління на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 820/9208/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Харківське регіональне управління
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області , Київського відділу державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" Харківське регіональне управління (далі за текстом - ПАТ КБ "Надра", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Київського відділу державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції, в якому просив суд зобов'язати відповідачів скасувати арешти нерухомого майна, накладені згідно виконавчих проваджень № 18403393, № 18401800, 18402460 від 02.04.2010 року та № 32080516 від 09.04.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на винесення судом рішення без повного та всебічного розгляду всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи зробив неправомірний висновок про можливість використання предмета іпотеки не тільки для задоволення вимог іпотекодержателя, але й інших осіб. При цьому, суд не врахував, що задоволення вимог інших осіб за рахунок предмета іпотеки можливо лише в разі, якщо право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, чого не було в даних спірних правовідносинах.
На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою про відкриття провадження Київського ВДВС ХМУЮ від 02.04.2010 року ВП № 18403393 за виконавчим листом № 2-3187/09/11 від 18.03.2010 року, виданого Київським районним судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1; постановою про відкриття провадження Київського ВДВС ХМУЮ від 02.04.2010 року ВП № 18402460 за виконавчим листом № 2-3189/09/05 від 26.03.2010 року, виданого Київським районним судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1; постановою про відкриття провадження Київського ВДВС ХМУЮ від 02.04.2010 року ВП № 18401800 за виконавчим листом № 2-3187/09/11 від 18.03.2010 року, виданого Київським районним судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1; постановою Київського ВДВС ХМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 09.04.2012 року ВП № 32080516 за виконавчим листом № 2-1512/09/06 від 12.03.2012 року, виданого Київським районним судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1
Вказані обтяження внесені до Реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.67-68,53-54,60-61,79-80).
Судом також встановлено, що майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 та на яке накладено обтяження за постановами відповідачів є предметом договору іпотеки № 6/4/20/2008/980-І/2383 від 22.08.2008 року, укладеного між позивачем, ПАТ КБ "Надра", та гр. ОСОБА_1 (а.с.6-9).
Не погоджуючись з арештом нерухомого майна, накладеного згідно виконавчих проваджень № 18403393, № 18401800, 18402460 від 02.04.2010 року та № 32080516 від 09.04.2012 року, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідачів скасувати вказані арешти.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що скасування постанови про арешт майна є передчасним, оскільки висновок щодо наявності чи відсутності обґрунтованих підстав для арешту та подальшої реалізації предмету застави в межах виконавчого провадження для задоволення вимог незаставодержателя можна зробити лише після оцінки вартості предмета застави та порівнянні її з фактичною сумою заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Так, згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
За приписами ст. 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2008 року між позивачем, ПАТ КБ "Надра", та гр. ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договір іпотеки № 6/4/20/2008/980-І/2383, предметом якого є майно ОСОБА_1, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10.06.2010 року у справі 2-2147/10/10 задоволено позовні вимоги ВАТ КБ «Надра». В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6/4/20008/840-К/2382 від 22.08.2008р. у розмірі 1839760,37 грн, а також судових витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 120 грн. - звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 6/4/20/2008/980-І/2383 від 22.08.2008 року, а саме нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2 за реєстровим номером 3228, шляхом її продажу ВАТ КБ «Надра» (м.Київ, вул..Артема, 15) в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське регіональне управління від свого імені будь-якій особі-покупцеві, на умовах та в порядку, викладеному в ст..38 Закону України «Про іпотеку».
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Отже зазначеним рішенням суду ВАТ КБ «Надра» набув право звернення стягнення шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки - житлової квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
Отже, з аналізу положень законодавства, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що обтяження на майно за договором іпотеки є пріоритетним над обтяженням в межах виконавчого провадження, де стягувачі не є заставодержателями у випадку, якщо виникнення права застави відбулося раніше ніж рішення суду про стягнення з боржника коштів. Тобто ВАТ КБ «Надра» має переважне право задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами.
За приписами ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
За викладених обставин, та враховуючи, що арешти нерухомого майна ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень № 18403393, № 18401800, 18402460 від 02.04.2010 року та № 32080516 від 09.04.2012 року, в яких стягувачами не є заставодержателі, були накладені відповідачами після виникнення права застави (укладення договору іпотеки від 22.08.2008 року), тому вказані арешти є незаконним та необґрунтованими, а також такими, що порушують права позивача щодо реалізації права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки, наданого останньому Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10.06.2010 року у справі 2-2147/10/10.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятих ним спірних арештів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Харківське регіональне управління задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 820/9208/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Харківське регіональне управління до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Київського відділу державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати відповідачів - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області та Київський відділ державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції скасувати арешти нерухомого майна, накладені згідно виконавчих проваджень № 18403393, № 18401800, 18402460 від 02.04.2010 року та № 32080516 від 09.04.2012 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бегунц А.О.