ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" грудня 2006 р.                                                                              Справа № 360/6-06

За позовом  Сільськогосподарського підприємства «Світанок», с. Косяківка, Таращанський р-н

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут», с. Веселий Кут, Таращанський р-н

про стягнення  26 615,72 грн.                               

                                                                                            Суддя Маляренко А.В.

Представники:   

від  позивача:  Дабіжа  М.М. (посвідчення № 0129 від 20.04.2001 р.)

від  відповідача:   Козленко О.В. (довіреність від 05.09.2006 р.)

Обставини справи:

  

Сільськогосподарське підприємство «Світанок»(далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут»(далі-Відповідач) 24 786,20 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 829,52 грн.-3 річних, 266,16 грн. держмита та 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.12.1999 року,  згідно накладної №2107 в рахунок проведення взаєморозрахунків, відповідачу було відпущено коробку передач до трактора  Т-150  на суму 9 504 ,00 грн.

До цього часу розрахунки за зазначену коробку передач не проведені, в звґязку з чим станом на 01.06.2006 року за відповідачем рахується заборгованість на суму 26 615,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує та вважає, що відповідач не повинен розраховуватися за коробку передач до трактора Т –150, оскільки передача запчастин була здійснена в рахунок проведення взаєморозрахунків.

Крім цього відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності

У відповідності  до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.11.2006 року оголошувалась перерва до 05.12.2006 року.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про достатність матеріалів для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представників сторін, суд -

                                                  

   встановив

09.12.1999 року Колективним пайовим сільськогосподарським підприємством «Світанок», правонаступником якого є позивач, в рахунок проведення взаєморозрахунків було передано Колективному сільськогосподарському підприємству «Веселий Кут», правонаступником якого є відповідач,  коробку передач до трактора Т-150 (далі-майно) на суму 9 504,00 грн.

Факт передачі підтверджується накладною №2107 від 09.12.1999 р. та податковою накладною №139 від 9.12.1999 р. Майно від імені відповідача отримав Беник В.П. (довіреність  серії ЯАЧ №035110 від 07.12.1999 р.)  

В підтвердження наявної заборгованості, між сторонами були складені акти звірки від 01.01.2006 р. та 01.02.2006 р., які  підписані  головними бухгалтерами підприємств  та скріплені печатками.

На підставі вищезазначених документів, як факту наявності заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 26 615,72 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність будь-яких документів, які б підтвердили наявність боргових зобов’язань у ТОВ „Веселий кут” перед СП „Світанок”.

Крім того, в судовому засіданні, представник відповідача стверджує, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за коробку передач до трактора Т-150  на суму 26 615,72 грн, оскільки  передача запчастин була здійснена в рахунок проведення взаєморозрахунків між сторонами, а тому борг відсутній.

Господарський суд з метою забезпечення повноти дослідження фактичних обставин справи, витребував у відповідача документи в підтвердження проведеного взаєморозрахунку з позивачем за поставлену коробку передач.

Представник відповідача, в судовому засіданні 09.11.2006 року, пояснив суду, що ніяких документів, які б могли підтвердити факт розрахунку з позивачем,  у відповідача не збереглося, оскільки документація має зберігатися три роки, а з 1999 року до сьогоднішнього дня пройшло вже сім років.

Крім цього, представником  відповідача в судовому засіданні 21.11.2006 р. подано клопотання  про застосування строків позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем доведено наявність суб’єктивного матеріального права, на захист якого подано позов. Але зазначений позов подано з пропуском строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України  позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист  свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 6 перехідних положень встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У зв’язку із зазначеним суд застосовує правила про позовну давність встановлені ЦК УРСР.

Відповідно ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.  

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Це право виникло у позивача з дня передачі речі (ст. 43 Цивільного кодексу УРСР).

З матеріалів справи випливає, що позовна давність скінчилася через три роки після підписання накладної, тобто 09.12.2002 року.

Тобто зазначений позов подано з пропуском строку позовної давності, який був встановлений ст. 71 ЦК УРСР, що діяв на момент виникнення цивільно-правових зобов’язань між сторонами, оскільки заборгованість виникла з 09.12.1999 р. тому і строк позовної давності почав свій перебіг з цієї дати та сплив 09.12.2002 р.

Згідно зі статей 75, 80  ЦК УРСР позовна  давність  застосовується  судом,   арбітражем  або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові. Якщо  суд,  арбітраж  або  третейський  суд  визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

          Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна  давність  спливла і до додаткової вимоги (ст. 84 ЦК УРСР)

          Позивачем не надано господарському суду доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності тому, тому господарський суд відмовляє у позові про стягнення заборгованості у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

          У зв’язку з відмовою в позові, судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

          Враховуючи викладене, керуючись:  ст.ст. 71, 75, 76, 80, 84  ЦК УРСР;  ст. 256 ЦК України;  ст 44,49,82-84 ГПК України, п. 4, п.6 Перехідних положень ЦК України, суд -

        

вирішив

                      В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                Маляренко А.В.