Справа № 363/4709/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.

Провадження № 22-ц/780/583/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

Категорія 18 14.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Мельника Я.С.,

при секретарі - Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання іпотечних договорів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову та з урахувань уточнень просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,0371 га, кадастровий номер: 3221886001:01:209:0154, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Також накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0371 га, кадастровий номер: 3221886001:01:209:0154, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс», яке не брало участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про його права і обов'язки, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду копій матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги, у листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в якому просила визнати недійсним іпотечний договір №2619/0808/71-07-Z-1 від 08 серпня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2170. Також позивачка просила визнати недійсним іпотечний договір №2619/0808/71-07-Z-2 від 30 січня 2009 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2170.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що за час шлюбу її чоловік ОСОБА_3, в порушення вимог ст.369 ЦК України та ст.65 СК України, на забезпечення виконання кредитного договору від 08 серпня 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3, без її згоди уклав іпотечні договори від 08 серпня 2008 року та 30 січня 2009 року, згідно з якими передав банку в іпотеку належне їм на праві спільної сумісної власності подружжя майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0371 га, кадастровий номер: 3221886001:01:209:0154, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Водночас ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій з урахуванням уточнень, просила забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірних іпотечних договорів (а.с.25-30).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

В обґрунтування апеляційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс») посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно, на яке накладено арешт, належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.37, 38).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову за заявою позивачки, не врахував наведених вище роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та не з'ясував хто є власником майна, на яке позивачка просила накласти арешт і якими доказами це підтверджується.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року про забезпечення позову скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді