ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
|
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 |
тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"05" грудня 2006 р. Справа № 310/6-06
10.30 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Петровій Л.М.
розглянувши адміністративну справу № 310/6-06
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бровари
до: відповідач 1 Броварської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, м.Бровари
відповідач 2 Броварського відділення державного казначейства Київської області, м. Бровари
про стягнення бюджетної забогованості з податку на додану вартість
Представники:
від позивача: ОСОБА_1(паспорт НОМЕР_1)
ОСОБА_2 (довіреність НОМЕР_2)
відповідача 1 : Крупка Б.Г.(довіреність № 26 від 09.11.2006 р.)
відповідача 2 : Павлов С.О.(довіреність № 11-03/87 від 29.11.2006 р.)
Обставини спору:
Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з адміністративним позовом до відповідача 1 Броварської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області та відповідача 2 Броварського відділення державного казначейства Київської області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали господарського суду від 04.09.2006 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
В судовому засіданні 25.09.2006 р. від представника відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у звґязку з реорганізацією Броварської МДПІ.
Відповідно до ч. 1 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, до встановлення правонаступника.
Ухвалою суду від 25.09.2006 р. зазначена справа була зупинена на підставі ст. 156 КАС України до закінчення реорганізації Броварської МДПІ.
Відповідач 1 надіслав до суду клопотання вхідн. НОМЕР_3 про поновлення провадження у адміністративній справі в звґязку з закінченням реорганізації Броварської МДПІ шляхом виділу із її складу Славутицького відділення.
Відповідно до ч.5 ст. 156 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Ухвалою суду від 22.11.2006 року провадження у справі поновлено відповідно ст. 156 КАС України.
Відповідач 1 подав до суду клопотання про заміну відповідача 1 по справі Броварську МДПІ її правонаступником Броварською ОДПІ, посилаючись на реорганізації Броварської МДПІ.
Відповідно ст.52 КАС України заміна первинного відповідача здійснюється за згодою позивача.
На адресу суду, вхідн. НОМЕР_4, надійшла заява позивача про надання згоди на заміну первинного відповідача по справі № 310/6-06 Броварську міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником Броварською обґєднаною державною податковою інспекцією.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2006р., Броварську міжрайонну державну податкову інспекцію було замінено її правонаступником Броварською обґєднаною державною податковою інспекцією.
В судовому засіданні 05.12.2006 р., Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обгрунтованими та доведеними, просить суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечує, про що подав до суду заперечення проти адміністративного позову вих НОМЕР_5 та просить суд відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в позові до Броварського ВДК як до відповідача 2, з підстав викладених в відзиві на позовну заяву. У своєму відзиві, від 04.10.2006 р. № 03-03/619, відповідач 2 зазначає, що Порядком відшкодування податку на додану вартість (затвердженого Наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.97 № 209/72, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 8.06.2001р. № 489/5680) передбачений механізм проведення відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ. Відповідно до пункту 4.1 названого Порядку таке відшкодування ПДВ з державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Органи державного казначейства на підставі висновків про відшкодування ПДВ перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, який вказано у такому висновку чи рішенні суду. Зважаючи на те, що відповідні висновки від Броварської МДПІ не надходили, у останнього не було підстав здійснювати відшкодування ПДВ.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
встановив:
Приватний підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи НОМЕР_6 видане виконкомом Броварської міської ради Київської області, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до єдиного державного реєстру - НОМЕР_7.
Внаслідок провадження господарської діяльності ПП ОСОБА_1 має від'ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ по деклараціям : за III кв. 1999 р. -34 386 грн., IV кв. 1999 р. -10 1156 грн., січень 2000 р. -23 332 грн., лютий 2000 р. -11 793 грн., травень 2000 р. - 12 539 грн., червень 2000 р. -15 292 грн., липень 2000 р. -3 657 грн., жовтень 2000 р. -4 500 грн., всього -206 656 грн., які було заявлено до зарахування по сумам податку в рахунок майбутніх платежів.
Вищезазначені податкові декларації по податку на додану вартість подавались позивачем до податкового органу у встановлений законодавством термін, що підтверджується відмітками про одержання Броварської ОДПІ.
Заявлені до відшкодування суми ПДВ підтверджені документально, про що свідчать акт документальної перевірки НОМЕР_8, акти звірки розрахунків платежів до бюджету Броварської ОДПІ з ПП ОСОБА_1 за 2000 р., 2001 р., 2002 р. та лист Броварської ОДПІ НОМЕР_9.
23.04.2003 р. на підставі пункту 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України, позивач звернувся до Броварської ОДПІ з заявою про зміну форми відшкодування сум податку на додану вартість з заявлених до зарахування в рахунок майбутніх платежів на відшкодування сум на розрахунковий рахунок по вищезазначеним деклараціям за III кв. 1999 р., IV кв. 1999 р., січень 2000 р., лютий 2000 р., травень 2000 р., червень 2000 р., липень 2000 р., жовтень 2000 р., всього на суму 206 656,00 грн.
12.08.2003 р. на підставі висновку Броварської ОДПІ ПП ОСОБА_1 через Броварське ВДК отримав відшкодування по сумам податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за травень 2000 р. - 12539 грн., червень 2000 р. - 1 5292 грн., липень 2000 р. - 3657 грн., жовтень 2000 р. - 4500 грн., всього на суму 35 988,00 грн.
В решті заявленого відшкодування в сумі 170 667,00 грн. позивачу відмовлено, та списано суму бюджетної заборгованності по ПДВ з його особового рахунку платника податків.
Так в листах Броварської ОДПІ НОМЕР_10 та НОМЕР_11 вказується, що заявлені до відшкодування заявою позивача від 23.04.2003 на розрахунковий рахунок суми по деклараціям податку на додану вартість за III кв. 1999 р. - 34386 грн., IV кв. 1999 р. - 101156 грн., січень 2000 р. -23332 грн., лютий 2000 р. - 11793 грн., всього -170 667,00 грн., були списані з картки облікового рахунку, як переплата, щодо якої впродовж 1095 днів, наступних за днем її виникнення платником податків не було подано заяви на її повернення.
З 26.10.2001 р. по 10.05.2002 р. Позивач перебував за межами України про що свідчать вкладні талони до паспорта громадянина України. Термін перебування за кордоном складає 196 днів. Відповідно до п. 15.1.3 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” саме на цей термін зупиняється відлік строку давності, так як позивач перебував поза межами України більше 180 днів.
З огляду на на час перебування Позивача за межами України а саме 196 днів, позивач, 31.07.2006 р., відповідно до положень підпункту 15.1.3, статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", звернувся до Броварської МДПІ з заявою про продовження граничних строків для подання заяви на відшкодування податку на додану вартість та надав підтверджуючі документи, щодо перебування платника податків за межами України терміном більше за 180 днів, а саме з 26.10.2001 р. по 10.05.2002 р.
Листом НОМЕР_12 Броварська МДПІ відмовила в продовженні граничного строку подання заяви та проведенні відшкодування податку на додану вартість з посиланням на те, що згідно абзацу 6 п. 9.2. наказу Головної державної податкової інспекції України „Про затвердження Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів" від 12.05.1994 №37 із змінами та доповненнями, переплата до відшкодування зарахована до бюджету 10.08.2004 р.
Позивач зазначає, що дії Відповідача 1 суперечать підпункту 15.4.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого граничні строки на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, так як позивач протягом зазначених строків перебував за межами України.
Крім цього позивач звертає увагу суду на те, що зарахування до бюджету суми переплати Броварською МДПІ проведено більш ніж через рік, а саме 10.08.2004, після надходження від позивача 23.04.2003 заяви про відшкодування, хоча відповідно до абзацу 6 п. 9.2. наказу Головної державної податкової інспекції України „Про затвердження Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно -бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів" від 12.05.1994 №37 із змінами та доповненнями, умовою проведення зарахування суми переплати до бюджету є відсутність заяви платника податків про повернення податків.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного :
Згідно поданих декларацій за III - IV квартал 1999 р., січень, лютий, травень, червень, липень, жовтень 2000 року ПП ОСОБА_1, було заявлено до відшкодування податок на додану вартість на загальну суму 206 656,00 гривень. Вся сума була заявлена в рахунок майбутніх платежів.
Листом від 23.04.2003 року позивачем було заявлено про зміну напрямку відшкодування, тобто було заявлено зарахування вищевказаних сум на розрахунковий рахунок.
Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяву на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковим законодавством можуть бути подані не пізніше 1095 дня наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З вищевказаної норми вбачається, що переплата не підлягає поверненню, якщо вона виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків
заяви на її повернення.
Броварською ОДПІ 12.08.2003 року на підставі заяви ПП ОСОБА_1 та висновків, відшкодовані суми ПДВ, які були заявлені до настання 1095 - денного терміну :
За травень 2000 р. -12 539,00 грн. (висновок НОМЕР_13), за червень 2000 р. -15 292,00 грн. (висновок НОМЕР_14), за липень 2000 року -3 657,00 грн. (висновок НОМЕР_15); за жовтень 2000 року -4 500,00 грн. (висновок НОМЕР_16).
В решті заявленого відшкодування, на загальну суму 170 667,00 грн. позивачу відмовлено, оскільки ці суми були заявлені до відшкодування після встановленого законодавством України строку - 1095 днів.
Відповідно до наказу ДПА України від 25.04.2003 № 197 «Про затвердження узагальнюючого податкового розяснення положень пункту 15.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині визначення терміну «надміру сплачені податки, збори (обовязкові платежі)»та граничних строків їх повернення», згідно з вимогами Закону України № 2181-III, не підлягає поверненню переплата, що виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків заяви на її повернення.
Подання платником заяв про повернення надміру сплачених сум податкових платежів або на їх відшкодування, що виникатимуть після вказаних 1095 днів, не передбачено чинним законодавством України.
Переплата щодо якої впродовж 1095 днів, наступних за днем її виникнення, платником податків не було подано заяви на її повернення, підлягають списанню на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби, яке у довільній формі готується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності, шляхом коригування на відповідну суму сальдо розрахунків платника податків з бюджетом (зменшення переплати).
Згідно з абзацем 6 пункту 9.2 розділу 9 Наказу ДПА України від 03.09.2001 № 342 «Про внесення змін до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обовґязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів»надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення зараховуються до бюджету.
З письмових пояснень відповідача 1, поданих в судовому засіданні вбачається, що в особовому рахунку позивача було відсутнє нарахування або зменшення та сплата податку впродовж 1095 днів наступних за днем виникнення переплати. Крім того, протягом встановлених законодавством 1095 днів, від ПП ОСОБА_1 не надходила заява про відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість за спірний період.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 26.10.2001 р. по 10.05.2002 р. перебував за межами України Термін перебування за кордоном складає 196 днів.
Відповідно до п.п. 15.4.1 ст. 15 закону України від 21.12.2000 р. № 2118-ІП «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», граничні строки для подання заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків перебував за межами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2006 р. позивач звернувся до Броварської МДПІ з заявою про продовження граничних строків для подання заяви на відшкодування податку на додану вартість та надав підтверджуючі документи, щодо перебування платника податків за межами України терміном більше за 180 днів, а саме з 26.10.2001 р. по 10.05.2002 р.
Броварська МДПІ, Листом НОМЕР_12 відмовила в продовженні граничного строку для подання заяви, в звґязку з тим, що переплата вже зарахувана до бюджету 10.08.2004 р.
Зважаючи на те, що позивач звернувся з заявою про продовження граничних строків лише 31.07.2006 р. (23.04.2006 р., подаючи заяву про зміну форми відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, ПП ОСОБА_1, не звернувся з письмовим запитом щодо продовження граничних строків подання заяви), суд прийшов висновку про відсутність у відповідача 1 правових підстав для продовження граничних строків для подання заяви про повернення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
З огляду на зазначене законодавство, враховуючи те, що заява про продовження граничних строків подана після зарахування суми у розмірі 170 667,00 до бюджету, суд приходить висновку, що відповідачем 1 правомірно :
- Відмовлено позивачу в продовжені граничних строків для подання заяви про повернення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на термін перебування ПП ОСОБА_1 за межами України з 26.10.2001 р. по 10.05.2002 р., а саме на 196 днів.
- Зараховано до бюджету переплату з ПДВ по деклараціях за III та IV квартал 1999 року та січень, лютий 2000 року на загальну суму 170 667,00 гривень
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач 1 довів суду ті обставини на підставі яких Броварською МДПІ було відмовлено позивачу в продовженні граничних строків для подання заяви про повернення бюджетної заборгованості та було зараховано до бюджету переплату з ПДВ на загальну суму 170 667,00 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з коштів державного бюджету через Броварське ВДК Київської області на користь позивача суму у розмірі 170 667,00 грн. також залишається без задоволення, оскільки відсутні підстави для повернення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь
у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 61,124 Конституції України, ст.ст.71, 158-167 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 11.12.2006 р.