ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2014 Справа № 901/3717/13

За позовом Полуніна Сергія Вікторовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Цибізової Олени Володимирівни,

2) Полуніна Андрія Вікторовича

3) Ковальчук Катерини Валеріївни

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Азчершельф»

5) Головань Валерія Зіновійовича

6) Цибізова Володимира Миколайовича

про визнання недійсним пункту рішення загальних зборів.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Полунін В.М., довіреність №1073 від 22.11.2013, представник; Якубов І.С., довіреність №383 від 11.04.2013, представник,

від відповідача - Грейдін О.І., довіреність б/н від 28.11.2013, представник,

від третіх осіб - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Полунін Сергій Вікторович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» про визнання недійсним пункту 1 рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», оформлене протоколом від 23.02.2007 за №5.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Цибізова Олена Володимирівна та Ковальчук Катерина Валеріївна, яких було прийнято до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» відповідно до п. 1 рішення загальних зборів засновників вказаного товариства, оформленого протоколом від 23.02.2007 за №5, свої вклади - відповідне устаткування - до складу статутного капіталу товариства не внесли. Як наслідок, відсутність зазначеного устаткування та торгової марки унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності та отримання прибутку, на який очікував позивач, вступаючи до складу учасників товариства та передаючи у його власність, у якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно - двоповерхову будівлю площею 731,93 кв. м з прилеглими спорудами загальною площею забудови 503,97 кв. м, що розташовані по вул. Шкільній, 56 у с. Дубки Сімферопольського району.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує, що спірним пунктом рішення не порушуються суб'єктивні права позивача, оскільки його наслідками було виключення одного члену та включення нових членів до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» без виникнення зобов'язань з формування статутного капіталу. Обставини, викладені позивачем у позовній заяві, як то невнесення Цибізовою Оленою Володимирівною та Ковальчук Катериною Валеріївною своїх вкладів до статутного капіталу товариства, бездіяльність товариства, протиправні дії Головань Валерія Зіновійовича, якими блокована робота підприємства, ігнорування прав позивача як учасника товариства, не мають жодного значення для вирішення цієї справи та не є предметом доказування у цій справі. У відзиві на позов також зазначено, що факт невнесення конкретними учасниками товариства своїх внесків до статутного капіталу товариства є недоведеним позивачем. Крім того, відповідачем у письмових поясненнях зазначено про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.

Треті особи явку представників у жодне судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень по суті позовних вимог не представили.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», оформленого протоколом №5 від 23.02.2007 (а. с. 33-34, том 1), зокрема, пунктом 1 ухвалено включити до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» Цибізову Олену Володимирівну, Полуніна Андрія Вікторовича, Полуніна Сергія Вікторовича, Ковальчук Катерину Валеріївну та виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Азчершельф» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр».

Доповідачем по зазначеному питанню порядку денного виступав учасник товариства Головань Валерій Зіновійович, який запропонував включити до складу учасників товариства Цибізову Олену Володимирівну, Полуніна Андрія Вікторовича, Полуніна Сергія Вікторовича, Ковальчук Катерину Валеріївну. Виступив Цибізов Володимир Миколайович - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Азчершельф», який запропонував виключити ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Азчершельф» зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Азчершельф» №7 від 22.02.2007, з безоплатною передачею корпоративних прав та долі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», яка складає 75% на користь Головань Валерія Зіновійовича - 4,2 %, Цибізова Володимира Миколайовича - 4,2%, Цибізової Олени Володимирівни - 16,6%, Полуніна Андрія Вікторовича - 16,7%, Полуніна Сергія Вікторовича - 16,7%, Ковальчук Катерини Валеріївни - 16,6%.

Також вказаним рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», оформленого протоколом №5 від 23.02.2007, ухвалено виключити з розділу « 1. Загальні положення» дійсного статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» пункт 1.10 та місцезнаходженням товариства вважати:95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41. Затверджено зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр».

21.05.2008 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», про що зроблений запис №18821050004000756 (а. с. 13-28, том 1).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту прийому-передачі основних засобів (а. с. 35, том 1), 01.07.2008 Полунін Сергій Вікторович, діючи на підставі нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» від 21.05.2008 та протоколу №6 від 13.03.2008 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» прийняло у власність двоповерхову будівлю площею 731,93 кв. м та прилеглі споруди з загальною площею забудови 503,97 кв. м, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, с. Дубки, вул. Шкільна, 56.

Вказане майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр», що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.08.2008 (а. с. 36, том 1).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх прав та інтересів позивач стверджує, Цибізова Олена Володимирівна та Ковальчук Катерина Валеріївна, яких було прийнято до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» відповідно до п. 1 рішення загальних зборів засновників вказаного товариства, оформленого протоколом від 23.02.2007 за №5, свої вклади - відповідне устаткування - до складу статутного капіталу товариства не внесли. Як наслідок, відсутність зазначеного устаткування та торгової марки унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності та отримання прибутку, на який очікував позивач, вступаючи до складу учасників товариства та передаючи у його власність, у якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно - двоповерхову будівлю площею 731,93 кв. м з прилеглими спорудами загальною площею забудови 503,97 кв. м, що розташовані по вул. Шкільній, 56 у с. Дубки Сімферопольського району. Позивач стверджує, що фактично склалась ситуація, коли передане ним майно товариством не використовується, простоює і позивач, починаючи з 2008 року позбавлений можливості його повернути, жодного доступу до нього не має, про його поточний правовий стан позивачу не відомо.

Також позивач посилається, як на головну мету свого входу до складу учасників товариства та передачу до статутного фонду зазначеного майна, значне, багаторазове збільшення випуску питної води «Магарач», яким займалось товариство до вступу позивача. При цьому засновниками Головань В.З. та Цибізовим В.П. чітко було обумовлено, що торгова марка «Магарач» належить саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр». Проте надалі засновник Головань В.З. заявив, що товарний знак «Вода питна «Магарач» належить особисто йому і категорично заборонив його використання товариством.

В результаті таких дій засновників товариства робота підприємства була повністю блокована, що призвело до його повної зупинки, звільненню працівників і нанесення позивачеві збитків від простою будівля, що раніш йому належала.

Позивач стверджує, що його права як учасника товариства постійно ігноруються, взяти участь у загальних зборах товариства він не має можливості, оскільки про їх проведення йому не повідомляється, тобто вплинути якимось чином на прийняття рішень та реалізувати свої права позивач не може. За час вступу до товариства прибутку (дивідендів) позивач ніколи не отримував.

На думку позивача засновники товариства за зловмисною домовленістю ввели його в оману щодо обставин здійснення господарської діяльності та мети функціонування підприємства саме для заволодіння майном позивача без наміру здійснення реальної господарської діяльності, а лише для вигляду та імітації, що свідчить про недійсність оскаржуваного рішення.

Також позивач вважає, що його інтерес - прагнення отримати прибуток від господарської діяльності товариства, учасником якого він є - вважає законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає судовому захисту, проте порушеним з боку відповідача за викладених обставин.

Оцінивши подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон), що кореспондується зі ст. 79 Господарського кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону).

Частиною 1 статті 3 Закону засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Частиною 1 статті 85 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статут товариства повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді (ст. 50 Закону).

Відповідно до ст. 7 Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Статтею 11-1 Закону передбачено, що законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону, що кореспондується зі ст. 86 Господарського кодексу України, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1-3 статті 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Пунктом 8.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» визначені певні частки учасників у статутному капіталі.

Пунктом 8.8 статуту передбачено, що учасники проводять внески, вказані у п. 8.7 статуту, у наступному порядку:

а) Полунін Сергій Вікторович підписує акт прийому-передачі свого внеску у статутний капітал товариства продовж 10 днів з моменту державної реєстрації справжнього статуту;

б) Ковальчук Катерина Валеріївна, Головань Валерій Зіновійович, Цибізова Олена Володимирівна, Цибізов Володимир Миколайович вносять свої внески у розмірі 50% продовж місяця, інші 50% продовж року з моменту державної реєстрації справжнього статуту.

Пунктом 8.9 статуту зазначено, що сума першого внеску (не менш 50%) від загальної суми внеску кожного учасника вноситься до моменту державної реєстрації товариства, а частина, що залишилася, - протягом року.

Якщо учасники протягом року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх внесків, товариство має об'явити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення щодо припинення товариства (п. 8.10.1 статуту).

Аналогічне положення міститься у частині 3 статті 144 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви та додаткових пояснень, позивач вважає, що його права, як учасника товариства, порушуються у зв'язку з невнесенням певними учасниками товариства своїх статутних внесків, що позбавляє можливості товариство здійснювати свою діяльність та отримувати прибуток, у зв'язку з чим позивач не отримує дивідендів.

Однак, як встановлено судом, наслідками ухвалення спірного пункту рішення загальних зборів по суті є виключення одного члену товариства та включення нових членів до складу товариства без виникнення зобов'язань з формування статутного капіталу.

Зобов'язання з формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» виникли не на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 23.02.2007 №5, а на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 13.03.2008 №6 (а. с. 66-68, том 1), до якого складені додатки 1 та 2 з переліком майна, що передається учасниками для формування статутного капіталу товариства.

Крім того у самому акті прийому-передачі основних засобів від 01.07.2008 (а. с .35, том 1) зазначено, що майно передається саме на підставі протоколу від 13.03.2008 за №6.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно п. 19 вказаної постанови зазначено, зокрема, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Позивачем не доведено суду наявність підстав для визнання судом недійсним пункту рішення загальних зборів, що оскаржується, відповідно до вказаних положень постанови Пленуму Верховного Суду України.

Позивачем також не доведено суду яким чином спірний пункт рішення порушує його права чи законні інтереси, а наведені в обґрунтування позову обставини не доводять такого порушення.

Також слід зазначити, спірним пунктом рішення, зокрема, вирішено питання щодо вступу позивача до складу учасників товариства, з чого можливо зробити висновок, що на час ухвалення вказаного пункту Полунін Сергій Вікторович ще не набув права власності на частку в статутному капіталі товариства та не мав статусу учасника товариства, а отже його корпоративні права не могли бути порушеними.

З викладених обставин суд робить висновок, що заявлені позивачем позовні вимоги та наведені у їх обґрунтування підстави та мотиви не мають причинно-наслідкового зв'язку, оскільки прийняття спірного пункту рішення не є прямим наслідком несплати учасниками своїх внесків, зупинення роботи підприємства та неотримання позивачем прибутку, що також підтверджує відсутність порушення прав позивача.

У позовній заяві позивач також зазначає, що він позбавлений можливості користуватись майном, внесеним ним до статутного капіталу, яке на даний час простоює, що також порушує його права.

Відносно наведеного слід зазначити, що чинним законодавством та пунктами статуту врегульовано питання щодо виходу учасника з товариства, зокрема, визначено, що йому повертається його внесок в натуральній формі, або за рішенням зборів виплачується вартість його частини майна товариства (з урахуванням прибутків та збитків), пропорційна його частина в статутному капіталі за ринковою ціною на момент виходу з товариства.

Таким чином, у разі, якщо позивача не задовольняють результати роботи товариства та відсутність прибутку, він не позбавлений можливості вийти з його складу та повернути своє майно у порядку, визначеному чинним законодавством.

Позивач також не позбавлений можливості звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Аян-Тавр» з певною вимогою про сплату йому відповідних дивідендів, на отримання яких він очікував, вступаючи до товариства шляхом передачі майна.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відносно вказаного суд зазначає, що п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 зазначено наступне: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд у даному рішенні встановив, що права позивача спірним пунктом рішення не порушено та відмовив у позові у зв'язку з його необґрунтованістю, а отже підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності у суду відсутні.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 16.01.2014.

Повне рішення складено 20.01.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.М. Лагутіна