ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 р.Справа № 1570/5621/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.

судді -Домусчі С.Д.

судді -Турецької І.О.

за участю секретаря Левицької З.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Рис Бессарабії" звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, та просило визнати неправомірними дії в частині нарахування суми основного платежу та штрафних санкцій за спеціальне використання води ТОВ "Рис Бессарабії" та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року апеляційна скарга залишена без задоволення а постанова без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2013 року було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року було замінено відповідача на належного - Ізмаїльську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року позов був задоволений у повному обсязі .

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що з 06.12.2011 року по 12.12.2011 року на підставі направлень №№ 475, 476 від 06.12.2011 року посадовими особами Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії"з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Перевірка здійснена на підставі п/п 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України , але згідно із вказаною нормою врегульовано порядок та умови проведення документальної позапланової перевірки та встановлено , що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

За наслідками перевірки складено акт №1155/23-50/36837333 від 14.12.2011 року, яким встановлено порушення:

пункту 326.1. статті 326 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання "Податкових декларацій збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води" за 2 та 3 квартали 2011 року;

пункту 323.1. статті 323, 324.1 статті 324, 325.1 статті 325, 326.1. статті 326 з урахуванням статті 327, в результаті чого встановлено заниження нарахування збору за спеціальне використання води на суму 7376170,37 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на 5938019.25 грн. та за 3 квартал 2011 року на 1438151,12 грн.

На підставі акту перевірки №1155/23-50/36837333 від 14.12.2011 року Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272350 від 27.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір на спеціальне використання води у сумі 7 736 049 грн., в тому числі, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, наданого відповідачем, 7 376 170, 37 грн. - сума заниженого податкового зобов'язання, 340 грн. - сума штафних санкцій, згідно п. 120.1 ст. 120 ПКУ, 359 539 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України ( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Згідно зі ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.65 Водного кодексу України користування водами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування.

Під час зрошення земель сільськогосподарського призначення водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення цих земель. Якість води, що використовується для зрошення земель сільськогосподарського призначення, повинна відповідати встановленим нормативам.

Зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санітарного і ветеринарного нагляду.

Зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об'єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому цим Кодексом порядку.

Під час осушення земель сільськогосподарського призначення повинні здійснюватися заходи щодо запобігання деградації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.

Положення, передбачені цією статтею, поширюються також на зрошувані та осушувані землі лісового фонду.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.06.2011 року надано позивачу дозвіл на спеціальне водокористування, власних водозабірних споруд, але відповідного обладнання для забору води підприємство не має та не є суб'єктом загального водокористування.

ТОВ «Рис Бессарабії» є вторинним водокористувачем, що здійснює спеціальне водокористування.

Відповідно п.323.1. ст. 323 ПК України ( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ТОВ «Рис Бессарабії» є сільськогосподарським підприємством, що займається виключно вирощуванням зернових та технічних культур, оптовою торгівлею зерном, насінням й кормами для тварин, розведенням тварин, виробництвом сільськогосподарської продукції, яке як вторинний водокористувач, споживало воду безпосередньо з метою поливу зрошувальних земель відповідно до договору № 4 про надання послуг з подачі води на полив зрошувальних земель від 24.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Рис Бессарабії» та Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству (виконавець-1), Кілійським управлінням водного господарства (виконавець-2) та не використовувало воду, отриману від Кілійського управління водного господарства, для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Підпунктом 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Відповідно до ст. 324 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Однак, згідно п.п.324.4.6 вказаної статті збір не справляється за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах.

Відповідно до п. 4.1.4 ст. 4 Податкового Кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначено, що всі розбіжності щодо неоднозначного трактування норм Податкового Кодексу України та інших нормативно-правових актів трактуються на користь платника податку, а саме передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 1570/6397/2012 , яка набула законної сили , за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,було встановлено ,що ТОВ "Рис Бессарабії" не є платником збору за спеціальне використання води.

Згідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ №0000272350 від 27.12.2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а дії податкових органів в частині його складання - незаконними, так як податковим законодавством не передбачено оподаткування збором за спеціальне використання води для зрошення сільськогосподарських угідь ,а із врахуванням п.п.324.4.6 ПК України , позивач не є платником вказаного збору.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції в цілому вірно дана правова оцінка, постановлене судове рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, та є вірним по-суті.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем та відповідачем фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: