АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/818/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Маліновська В.М

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Держави Україна в особі: - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, - Державної казначейської служби України в особі головного управління державної казначейської служби у м. Києві, 3-ті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_6, ОСОБА_15 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16 про порушення прав при виконанні судових рішень, відшкодування моральної шкоди та інше,

встановила:

В січні 2008 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах своїх та неповнолітнього на той час ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з позовом до Держави України в особі: Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Державного казначейства України про порушення права на одержання інформації, рівності перед законом та права на одержання відповіді на скаргу, а також відшкодування моральної шкоди, в якому просили: - стягнути на користь кожного з них по 25 000 грн. моральної шкоди; - визнати, що ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві порушує протягом тривалого часу їх конституційні права, такі як право на одержання письмової інформації, право на рівність громадян перед законом, право на отримання відповіді на їх скаргу; - зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві надати їм копії (завірені належним чином) постанов від 04.11.2004 року та від 22.12.2004 року і надати їм відповідь на скаргу від 24.01.2005 року, подану до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві.

Під час розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали та збільшували позовні вимоги, та з урахуванням усіх заяв позивачі просили:

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_2 150 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_3 150 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_4 150 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 150000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- визнати, що ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві порушує протягом тривалого часу їх конституційні права, такі як право на одержання письмової інформації, право на рівність громадян перед законом, право на отримання відповіді на їх скаргу та інші права;

- зобов'язати відповідача ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві надати їм копії (завірені належним чином) постанов від 04.11.2004 року і від 22.12.2004 року та надати їм відповідь на скаргу від 24.01.2005 року, подану до ВДВС ;

- судові витрати покласти на протилежну сторону.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, доводи якої в подальшому уточнили скаргами від 21.10.2013 року (апеляційні скарги № 2 та № 3) та від 18.11.2013 року, та просять скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невстановлення дійсних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Посилаються на те, що ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанов, не може бути застосована до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, оскільки на відміну від ОСОБА_2, вони не були учасниками виконавчого провадження № 1626 в-12, а тому не мали і не могли кожен в своїх інтересах мати доступ до документів виконавчого провадження 1626в-12.

Вважають, що суд безпідставно послався на обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2005 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.01.2008 року, оскільки позивачі на вказані рішення не посилались і вважають їх неправильними. Твердження суду про те, що державний виконавець ОСОБА_15 діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», ухвала суду була виконана, та що не було встановлено будь-яких порушень чинного законодавства з боку в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_16. щодо контролю за виконанням ухвали, не узгоджуються з приписами ст. 275, 276, 274 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд незаконно не встановив, що відповідач ВДВС у 2004 році не виконав зобов'язання довести зміст постанов державного виконавця до відома стягувача ОСОБА_2 Вважають, що зазначені судом мотиви не є достатньою правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за відсутності нормативних умов для їх застосування.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_4, як позивач та представник ОСОБА_2 та ОСОБА_5, підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити. Апелянти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники відповідачів та треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, що 07.10.2004 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Васильєва Т.М., в провадженні якої на той час була цивільна справа №2-10030/04, яка після реєстрації у 2005, 2006, 2007рр. мала №2-1132/05, №2-243/06, 2-111/07 своєю ухвалою задовольнила сумісну заяву позивачів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, що є власністю ОСОБА_12 та встановлення заборони ОСОБА_12 проводити певні дії стосовно вказаної квартири.

Тільки 14.01.2005 року, як зазначають позивачі, ОСОБА_3 на особистому прийомі у державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 дізналась, що вказаний державний виконавець 04.11.2004 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою суду від 07.10.2004 року та надала ОСОБА_12 7-денний строк для добровільного виконання зазначеної ухвали. В подальшому державний виконавець 22.12.2004 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте копії постанов про відкриття та закриття виконавчого провадження не надсилались позивачам, у зв'язку з чим було порушено їх право на одержання інформації, що передбачене ст. 9 Закону України «Про інформацію» та Законом України «Про виконавче провадження». Станом на 14.01.2008 року позивачі не отримали копій постанов про відкриття та закриття виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року. Під час «таємного» виконавчого провадження, про яке не були повідомлені позивачі, останніх було позбавлено права на подання заяви про накладення арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження та здачу в оренду.

Також позивачі зауважили, що державний виконавець під час виконавчого провадження прийняв до розгляду заяву громадянки Росії ОСОБА_14 (дружини ОСОБА_12), яка не є стороною виконавчого провадження, про перебування боржника ОСОБА_12 в СІЗО. Отже, у зв'язку з тим, що державний виконавець при проведенні виконавчих дій по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року направив копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження тільки на адресу боржника, державний виконавець порушив конституційний принцип рівноправності, який закріплений у ст.24 Конституції України.

У зв'язку з вищенаведеним, 24.01.2005 року на ім'я начальника ВДВС (на той час ОСОБА_8.) позивачами була подана скарга, проте на дату подачі позовної заяви позивачі не отримали гарантованої їм законодавством відповіді на скаргу.

Враховуючі всі зазначені обставини, позивачі зазначили, що їм було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням конституційного права як на одержання інформації і права на рівність перед законом, так і права на отримання відповіді на скаргу.

Як стверджують позивачі, їх моральні страждання виявляються у виникненні у зв'язку з протиправними діями у них всіх відчуття страху і у кожного окремо за себе і своїх рідних, у виникненні відчуття сорому через непрофесійно діючий ВДВС, а також інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов'язаних з втратою або неможливістю вже три роки отримати письмову інформацію у виді копії постанов від 04.11.2004 року та від 22.12.2004 року разом із супровідними листами, а також безумовно переживаннях, пов'язаних з обмеженням або позбавленням позивачів інших конституційних прав громадян. Розмір моральної шкоди розраховували, виходячи з вартості п'ятиразового санаторно-курортного лікування для кожного з позивачів та з середньої вартості путівки в 5000 грн., тобто 5000 х 5 = 25000 грн. Після збільшення та уточнення позовних вимог позивачі просили стягнути на користь кожного з них по 150 000 грн. відшкодування моральної шкоди, розмір якого розрахований, виходячи з вартості десятиразового санаторно-курортного лікування, оскільки середня вартість путівки складає 15 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання, що ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві порушує протягом тривалого часу їх конституційні права, такі як право на одержання письмової інформації, право на рівність громадян перед законом, право на отримання відповіді на їх скаргу та інші права, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст. 9 Закону України «Про інформацію» та виходив з того, що обставини винесення державним виконавцем ОСОБА_15 постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження від 04.11.2004 року та від 22.12.2004 року відповідно, щодо дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року були предметом перевірки при розгляді Шевченківським районним судом м. Києва справи №2-3285/2005 за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_16

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2008 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено. Вказаним рішенням суду надано оцінку правомірності дій державного виконавця ОСОБА_15 при виконанні ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року, вказано і на відсутність порушень чинного законодавства з боку в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_16. щодо контролю за виконанням ухвали суду.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що обставини, на які посилаються позивачі у даній позовній заяві, вже встановлені судовим рішенням у справі № 2-3285/05 за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_16., а тому не доказуються у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві надати позивачам копії (завірені належним чином) постанов від 04.11.2004 року і від 22.12.2004 року та надати відповідь на скаргу від 24.01.2005 року, подану до ВДВС, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалами виконавчого провадження № 1626 позивачі були ознайомлені, про що свідчать копії матеріалів цього провадження, що містяться в матеріалах цивільної справи № 2-3285/05, що були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції. Надання на даний період часу завірених копій постанов від 04.11.2004 року та від 22.12.2004 року не виявляється можливим у зв'язку зі знищенням документів виконавчого провадження за закінченням строку їх зберігання, проте ці копії були наявні у позивачів у результаті ознайомлення з ними та здійснення їх копіювання одним із позивачів.

Щодо неотримання відповіді на скаргу від 24.01.2005 року, то судом першої інстанції встановлено, що фактично така відповідь була надана листом за підписом начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про те, що надати відповідь на скаргу від 24.01.2005 року немає можливості, оскільки виконавче провадження по виконанню ухвали суду направлено до Шевченківського районного суду м. Києва. Вимог про визнання такої відповіді неправомірною позивачі не заявляли.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову у цій частині, зокрема щодо заподіяння ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві позивачам моральної шкоди, протиправності дій вказаного відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача, а також щодо вини останнього в її заподіянні, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивачів є аналогічними доводам, що викладені ними на обґрунтування позовних вимог, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.

При дослідженні судом першої інстанції матеріалів справи № 2-3285/05 за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_16. судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_4, яка також діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ЖЕК № 1004, КП УЖГ Шевченківського району м. Києва про захист прав власника, усунення перешкод у здійсненні прав власника у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_14, ЖЕК 1004, КП УЖГ Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_4, яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про захист прав власників, усунення перешкод у здійсненні прав власників у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4, яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_12, треті особи : ОСОБА_14, ЖЕК 1004, КП УЖГ Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_3 про захист прав власників, усунення перешкод у здійсненні прав власників у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_12, заборонено ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_2

В цій ухвалі зазначено, що виконання ухвали в частині накладення арешту на квартиру доручено БТІ м. Києва та Першій Київській державній нотаріальній конторі, в частині заборони проводити певні дії - ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва.

Супровідним листом Шевченківського районного суду м. Києва копію вказаної ухвали суду від 07.10.2004 року направлено для виконання до Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Державним виконавцем вказаного відділу ОСОБА_15 винесено постанову про відкриття провадження виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання ухвали суду. Копію постанови направлено на адресу ОСОБА_12

Враховуючи повідомлення ОСОБА_14 про перебування на той час її чоловіка ОСОБА_12 в СІЗО м. Чернігова, листом ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 22.11.2004 року на адресу начальника ГУ МВС України в Чернігівській області направлено вимогу державного виконавця щодо вручення ОСОБА_12, який перебував в СІЗО м. Чернігова, копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

22.12.2004 року державним виконавцем ОСОБА_15 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2005 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2008 року у справі № 2-3285/05 за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києва ОСОБА_15 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_16., не підлягають доказуванню у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2008 року були визнані безпідставними доводи ОСОБА_2 про неповідомлення останньої про відкриття виконавчого провадження, ненаправлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки зазначене не порушує її прав та законних інтересів, враховуючи, що фактично ухвала суду від 07.10.2004 року була виконана.

З ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року встановлено, що арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_12, та заборона ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_2, були накладені судом за клопотанням позивача ОСОБА_2 та третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла особисто та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, в порядку забезпечення їх позовів до ОСОБА_12

Ухвала в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_12, була виконана Першою Київською державною нотаріальною конторою та БТІ м. Києва.

Ухвала суду в частині заборони ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду вказану квартиру була виконана державним виконавцем Шевченківського РУЮ у м. Києві шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця ОСОБА_12 для ознайомлення в СІЗО № 31 Чернігівської області, де він утримувався під вартою. Вказані обставини підтверджуються актом працівників СІЗО від 23.12.2004 року, супровідним листом про направлення постанови для вручення ОСОБА_12 та скаргою самого ОСОБА_12 від 30.12.2004 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що у зв'язку з фактичним виконанням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року про забезпечення позову, права та законні інтереси позивачів неповідомленням та ненаправленням їм копій постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження порушені не були.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2005 року по справі №2-3285/05, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.01.2008 року, ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі у задоволенні її скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_16., і вказаними судовими рішеннями встановлено, що при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_15 діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», також не було встановлено порушень чинного законодавства з боку в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_16. щодо контролю за виконанням ухвали суду.

За таких обставин суд першої інстанції при розгляді даного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання, що ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві порушує їх конституційні права на одержання письмової інформації у вигляді копій постанов від 04.11.2004 року та від 22.12.2004 року разом з супровідними листами.

Доводи апеляційної скарги позивачів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неможливість посилання у даній справі на вищевказані судові рішення по скарзі ОСОБА_2, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать нормам процесуального права - ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки обставини, якими позивачі обґрунтовують дані позовні вимоги, вже встановлені судовим рішенням, яке набуло законної сили, по справі за скаргою ОСОБА_2

Доводи апелянтів про неправильне застосування судом норм матеріального права - ст. 274, 275, 276 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про інформацію» з огляду на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були учасниками виконавчого провадження, а тому положення Закону України «Про виконавче провадження» до них не можуть бути застосовані - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, полягають у здійсненні заходів з виконання ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року про забезпечення позовів ОСОБА_2 та третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла особисто та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, що також підтверджується змістом їх позовної заяви по даній справі, у редакції від 14.01.2008 року, та скарги до ВДВС від 24.01.2005 року, а тому суд першої інстанції правильно застосував норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що була чинною на час вчинення відповідних виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги позивачів щодо невстановлення судом обставин, які мають значення для вирішення справи, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ненаправлення позивачам копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження не порушило права позивачів, оскільки ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року про вжиття заходів на забезпечення їх позовів була виконана. При цьому судом також встановлено, що позивачі отримали копії матеріалів виконавчого провадження шляхом ознайомлення та копіювання одним із них документів виконавчого провадження № 1626 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року, а копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2004 року містилась в матеріалах цивільної справи, по якій позивачі брали участь і в якій судом була винесена вказана ухвала. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що право позивачів на інформацію порушено не було.

Доводи апеляційної скарги позивачів про необґрунтованість рішення суду, зокрема, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Встановивши, що зазначені обставини у правовідносинах позивачів з ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, належним чином обґрунтувавши свої висновки з правильним посиланням на норми матеріального права - ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків та на їх правильність не впливають, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: