АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарях: Охневській Т.В., Соколюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» щодо трудових правовідносин, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2012, серед іншого, було поновлено його на роботі. Проте, вказане рішення так і не виконано. Позивач зазначає, що оскільки після звільнення він ніде не працював, то з 08.08.2012 по 23.08.2013 фактично перебував у вимушеному прогулі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2013 позов задоволений частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2012 по 23.08.2013 в сумі 173017 грн. 18 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» на користь держави судовий збір у сумі 1730,17 грн..
Не погодившись з таким рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове. В скарзі представник відповідача посилається на те, що ними було виконано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2013 одразу після набрання ним законної сили, 06.02.2013 шляхом видачі наказу №06-02\1к про поновлення на роботі. ОСОБА_1 з моменту його поновлення на роботі був відсутній на робочому місці з власної вини, а тому застосування статті 236 КЗпП України є незаконним. А тому, постановляючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Справа № 753/14172/13
№ апеляційного провадження:№ 22-ц-796/2202/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення.
Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2013 встановлений факт невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2012 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Техноплаза Україна», а тому посилання відповідача на наказ ТОВ «Техноплаза Україна» №06/02-1к від 06.02.2013 про поновлення позивача на посаді Директора Товариства з 06.02.2013, вважавбезпідставним.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2012, яке набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом, визнано незаконним звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна».
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2013 (залишеного без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013) змінено рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2012 в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.25).
Відповідно до ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, виходячи зі змісту ст.ст. 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків. А отже, позивач повинен був бути поновлений на роботі відповідачем після проголошення рішення судом першої інстанції.
Судом встановлено, що 06.02.2013 ТОВ «Техноплаза» був виданий Наказ № 06/02-1к про поновлення позивача на посаді директора даного Товариства з 06.02.2013 (а.с.19). Даних про ознайомлення позивача з цим наказом та/або направлення (вручення) йому копії наказу матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка була чинною на час поновлення на посаді позивача, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, виходячи з усталеної судової практики для того, щоб рішення вважалося виконаним, необхідна наявність двох обставин: відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, та фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків. І лише після настання другої обов'язкової обставини - фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню.
В ході розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позивач був повідомлений про його поновлення на роботі, а також про те що його було допущено до виконання обов'язків директора Товариства з 06.02.2013 згідно з наказом № 06/02-1к від 06.02.2013.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача звертався до державної виконавчої служби з повідомлення про виконане судове рішення і клопотанням про закриття провадження у справі: 21.02.2013 до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва; 19.04.2013 до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, про що свідчать штампи вхідної кореспонденції (а.с.20-22). Але виконавче провадження в частині поновлення позивача закрито не було.
Натомість з ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2013 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) під час виконання судового рішення, вбачається, що цим судовим рішенням, зокрема, визнано неправомірними дії та бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2012 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Техноплаза Україна» (а.с.27-28).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт поновлення позивача на роботі згідно з рішенням суду.
В порядку ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З наведеного вбачається, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність затримки виконання рішення суду з вини власника та наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо правильності визначення суми середнього заробітку за час невиконання рішення суду, а тому підстав для перевірки не вбачається.
Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» - відхилити
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: