ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.01.2014 Справа № 901/4083/13
за позовом Приватного підприємства «Модуль Буд»
до відповідача Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості
про стягнення заборгованості
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Хандога М.Л. за довіреністю №б/н від 13.01.14;
від відповідача - Бєляєв Е.В. за довіреністю №б/н від 18.12.2013.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Модуль Буд» (далі - ПП «Модуль Буд») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (далі - Кримський центр ПТО ДСЗ) та просить стягнути з відповідача 115 872,56 грн. основної заборгованості, 747,51грн. збитків від інфляції, а всього 116620, 07 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, ПП «Модуль Буд» посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду №б/н від 25.12.2012 в частині оплати виконаних робіт у строк, встановлений договором (а.с. 2-4).
Відповідач у справі - Кримський центр ПТО ДСЗ письмового відзиву на позов суду не надав.
Зважаючи на те, що відповідач правом надання відзиву у письмовій формі не скористався, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги, відповідач - проти позову заперечував та просив не покладати на нього сплату судового збору, посилаючись на звільнення його від сплати такого збору в силу п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки Кримський центр ПТО ДСЗ є структурним підрозділом Центру зайнятості Автономної Республіки Крим Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який фінансується за рахунок коштів Фонду, органи якого від сплати судового збору звільняються.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
25.12.2012 між сторонами у справі укладено договір підряду № б/н (а.с. 9-13, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (виконавець) взяв на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту учбових класів об'єкту Кримського центру ПТО ДСЗ по вул. Леніна, 41 у м. Саки Автономної Республіки Крим відповідно до узгодженої кошторисної документації у строк, встановлений таким договором, і здати об'єкт замовнику, а відповідач (замовник) - зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, передати затверджену кошторисну документацію, дозвільні документи, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, і повністю сплатити вартість виконаних робіт згідно з умовами договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору кошторисна вартість робіт за цим договором становить - 91 688, 26 грн.
Договором встановлено, що він набирає законної сили з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.3 договору).
У подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 10.01.2013, якою збільшено вартість робіт на 32 445,26грн. (а.с.14).
Позивачем виконано роботи, передбачені договором, вартість яких становить 115 872, 56 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2012 та січень 2013 роки, копії яких додано до матеріалів справи (а.с. 15-40; 44-57).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати робіт, виконаних позивачем у грудні 2012 та січні 2013 року, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється у вигляді авансових, проміжних і остаточних платежів у межах фактичного фінансування; сума авансу становить 30% договірної ціни; подальші розрахунки проводяться після підписання сторонами актів виконаних робіт. При цьому, договором також визначено, що замовник щомісяця здійснює проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт / форми КБ-2в та КБ -3, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цих актів; остаточні розрахунки між підрядником і замовником після закінчення всього комплексу робіт проводяться протягом 7 банківських днів від дати підписання сторонами форм КБ-2в та КБ-3 за останній місяць.
Враховуючи умови договору, остаточний розрахунок сторонами мав бути здійснений протягом 7 банківських днів після підписання останнього акту, яким є акт за січень 2013 року, дата підписання якого не вказана, тому суд вважає, що такий акт підписано в останній день місяця, у якому він складений - 31.01.2013. Таким чином, зважаючи на встановлений договором строк остаточного розрахунку, роботи мали бути оплачені відповідачем до 11.02.2013 включно.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості за виконані позивачем роботи.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач, не виконавши у повному обсязі зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 115 872,56 грн.
Також, у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення 747,51грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, відповідні вимоги не підлягають задоволенню з наступних пілстав.
Так, позивачем при здійсненні розрахунку не врахований строк остаточного розрахунку, визначений договором, та не враховані місяці періоду прострочення, у яких індекс інфляції дорівнював сумі, яка менше одиниці (має місце дефляція), тобто враховані не всі періоди прострочення, що призвело до збільшення суми нарахувань (п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 №01-06/928/2012).
За розрахунком суду, позивач не зазнав збитків від інфляції за період з моменту прострочення - 12.02.2013 по 31.10.2013 (заявлена дата у позові), виходячи із суми заборгованості та періоду прострочення за всіма заявленими місяцями (сукупні втрати від інфляції складають від'ємне значення), у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 747, 51 грн. слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає за неможливе задовольнити клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору, оскільки, відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і у тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Отже, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2317, 47 грн. -пропорційно розміру задоволених вимог.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення складено 20.01.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості на користь Приватного підприємства "Модуль Буд" 115872,56грн. основної заборгованості, а також 2317,47грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.
3. В частині стягнення 747,51 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова