КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 676/1976/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2607/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Варвус Ю.Д.,

суддів - Пастощука М.М., Федорової Н.О.,

при секретарі - Марценюк Д.О.,

з участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача орган опіки та піклування Кам'янець-Подільської райдержадміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання надати можливість спілкуватись з дитиною та стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 24 листопада 2007 року уклав шлюб з відповідачкою і проживав з нею до 30 вересня 2011 року, після чого вони розлучились. Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2012 року визначено місцем проживання дитини з відповідачкою в АДРЕСА_1.

5 листопада 2012 року ОСОБА_5 почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином. У зв'язку з цим, 12 листопада 2012 року він звернувся до органу опіки та піклування Камянець-Подільської районної державної адміністрації із заявою про визначення способу його участі у вихованні сина. 24 грудня 2012 року даний відділ прийняв

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д. Провадження № 22-ц/792/2607/13

Доповідач - Федорова Н.О. Категорія №46, 30

рішення, у відповідності до якого надав можливість забирати йому малолітнього сина щомісячно з 20 по 30 число до досягнення дитиною п'ятирічного віку, попередив відповідачку про те, що у разі невиконання даного рішення, в судовому порядку буде вирішуватись питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на його користь та спір щодо участі у вихованні дитини. Незважаючи на це, остання не надає йому можливості спілкуватися з дитиною і займатись її вихованням. Даними діями ОСОБА_5 йому була завдана матеріальна шкода у розмірі 1 300 грн. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн. А тому, просив зобов'язати останню надавати йому можливість спілкуватись із сином щомісячно з 20 по 30 число до досягнення дитиною п'ятирічного віку та стягнути з неї 1 300 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_8 щомісячно в кожну четверту суботу місяця з 15 год. до 18 год. та кожну четверту неділю місяця з 10 год. до 13 год. в присутності матері, враховуючи режим дня дитини. В задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Непогоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити.

Вважає це рішення незаконним через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог він посилався на ті факти, які підтверджували наявність перешкод у спілкуванні з дитиною, а також на докази заподіяння матеріальної та моральної шкоди з долученням відповідних чеків та квитанцій. Однак, дані докази належним чином оцінені не були. Також, вказує, що дане рішення було прийняте в порушенням ч.6 ст. 7, 141 СК України, оскільки не враховано, що батько та мати мають рівні права щодо дитини.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та пояснили, що судом першої інстанції не дана належна оцінка тому, що до трьох років дитина постійно проживала з батьком, бачилась та спілкувалась з ним, звикла до його турботи. Довготривала відсутність батька та можливість спілкуватись з дитиною лише 6 годин на місяць може призвести до психологічної віддаленості один від одного, а в послідуючому - до несприйняття дитиною позивача як повноцінного батька. У подальшому вказане може вплинути на можливість прийняття участі у вихованні дитини. Окрім того, спосіб спілкування з дитиною, визначений судом, позбавить його можливості брати активну участь у житті дитини.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти апеляційної скарги, вважає, що при встановленні способів участі позивача у вихованні дитини судом першої інстанції правильно враховано вік дитини, його режим дня, відвідування ним дитсадка, протиправні дії позивача по переховуванню дитини від матері.

Представник третьої особи органу опіки та піклування у судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотання, заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на даний час проживає з матір'ю. Вказане місце проживання дитини визначено рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2011 року. Рішенням комісії з питань прав дитини органу опіки та піклування Камінець-Подільської районної державної адміністрації визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, встановлено можливість систематичних побачень щомісяця з 20 по 30 число до досягнення дитиною п'ятирічного віку, попереджено ОСОБА_5, що в разі невиконання рішення органу опіки та піклування вона зобов'язана буде відшкодувати матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_4 Однак, відповідачка даного рішення не виконує та не надає можливості позивачу спілкуватись з дитиною.

Вказане підтверджується даними свідоцтва про народження дитини (а.с.3), даними висновку органу опіки та піклування (а.с. 13, 14), даними рішень судів (а.с. 34-37), даними протоколу № 6 та рішення комісії з питань захисту прав дитини (а.с. 86-89), даними актів про відмову в наданні можливості спілкування з дитиною (а.с. 124, 125).

Оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до правильного висновку про те, що між сторонами виникають суперечності, пов'язані з участю батька у вихованні сина та він має певні перешкоди у спілкуванні з ним. Отже, вимога про визначення способу участі у вихованні дитини ґрунтується на законі.

Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги рішення органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом надання йому можливості забирати її з 20 по 30 число кожного місяця, оскільки при його прийнятті не враховано вік дитини, режим дня дитини, віддаленість місця проживання дитини та місця проживання батька, висновки психолога.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом при визначення участі позивача у вихованні дитини не було враховано ряд положень СК України.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч.1 ст. 151 СК України). Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з ним. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч. 2, 3 ст. 157 СК України). Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психологічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (абз. 3 ч.2 ст. 159 СК України).

З урахуванням наведених норм, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи участь позивача у вихованні дитини лише 6 годин на місяць порушив вимоги закону щодо рівності прав батьків щодо дитини та не врахував всі обставини, визначені ст. 159 СК України щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.

А тому, апеляційний суд вважає за необхідне взяти до уваги: малолітній вік дитини - 4 роки; режим її дня; територіальну віддаленість населених пунктів місця проживання дитини та позивача; можливість виникнення об'єктивних перешкод у позивача приїхати до дитини саме в четверту суботу та четверту неділю кожного місця (хвороба, відсутність матеріальної можливості тощо), що може призвести до наступного їх спілкування через два місяці; відсутність у позивача через хворобу можливості спілкуватись з дитиною за допомогою засобів зв'язку (телефону); відповідальне ставлення позивача до виконання своїх батьківських обов'язків; виключно позитивну характеристику позивача; прихильність дитини до обох батьків; довгий час (до 3 років) проживання дитини з обома батьками.

З урахуванням наведеного, слід визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_8 в кожну суботу з 15 до 18 години та кожну неділю з 10 до 13 години в присутності матері.

В іншій частині рішення колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, оскільки воно постановлене з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 158 СК України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Судом правильно встановлено, що між батьками дитини тривалий час виникали конфлікти щодо виховання дитини. Вищевказаним рішенням суду було визначено місце проживання дитини з матір'ю. Однак, позивач довгий час ухилявся від його виконання, у зв'язку з чим відповідачка змушена була звертатись до суду з позовом про відібрання дитини. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2012 року даний позов був задоволений. Але через його невиконання дитина була оголошена в розшук. Після відібрання дитини та передачі її матері, остання звернулась до суду з позовом про скасування рішення органу опіки та піклування, вважаючи його незаконним. При цьому, боячись повторення протиправних дій з боку позивача щодо дитини, та чекаючи вирішення вказаної, а також вирішення даної справи, дійсно, не давала можливості позивачу спілкуватись з сином.

У зв'язку з цим, суд правильно відмовив у позовних вимогах про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки невиконання відповідачем рішення органу опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дитини було зумовлено захистом прав та інтересів малолітньої дитини і не пов'язано з умисним перешкоджанням позивачу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України воно підлягає частковій зміні з ухваленням апеляційним судом нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 317, 319, 324 ЦПК України,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року в частині визначених для спілкування днів змінити.

Визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_8 в кожну суботу з 15 до 18 години та кожну неділю з 10 до 13 години в присутності матері, з урахуванням режиму дня дитини.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова