УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3350/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 45 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Управління Держкомзему у м. Житомирі про встановлення права користування чужою земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з названим позовом, в якому просив постановити рішення, яким встановити за ним право земельного сервітуту на право проходу, проїзду (в межах існуючого під'їзду ) стосовно земельної ділянки, що належить ОСОБА_3, яка розташована біля домоволодіння АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради від 12.11.1998 року №538, йому було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0.0176 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, про що виданий йому державний акт серії ІІІ-ЖТ №043516. Дана земельна ділянка була виділена в натурі на місцевості і закріплена межовими знаками до його домоволодіння та належної йому земельної ділянки з провулку Табірного, через земельну ділянку відповідачки. Проте, з недавнього часу вона загородила проїзд, поставила паркан та має намір побудувати гараж, що унеможливлює вільний підхід та під'їзд до його частини домоволодіння та земельної ділянки. Також, це зробило неможливим її використання за цільовим призначенням. На всі його прохання звільнити проїзд, відповідачка відмовляє, і вважає, що даний проїзд належить їй, так як знаходиться на її приватизованій земельній ділянці.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Посилається на необґрунтованість даного рішення вважає, що воно неповно та поверхнево відображає обставини справи і неправильно встановлює юридичну сутність і характер спірних правовідносин. Крім того, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. А також суд не врахував те, що вказаний проїзд йому необхідний для під'їзду до вигрібної ями, яка розташована на його земельній ділянці.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що сторони є власниками суміжних земельної ділянок, а саме, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0.0176 га в АДРЕСА_1 (а.с. 15), а ОСОБА_3 за цією ж адресою має у власності земельну ділянку площею 0.0667 га (а.с.16). Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є чинним.

Відповідно до ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими, становлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно виходив із того, що відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №205/13 від 02.09.2013 року, ОСОБА_2 має проїзд до власної частини будинку і земельної ділянки з провулку 5-го Першотравневого. Його земельна ділянка не межує з провулком Табірним в м. Житомирі. А фактично ОСОБА_2 здійснює проїзд через земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с.27-48).

Згідно п. а,б, ч.1 ст.99 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ч.1 ст.404 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Судом встановлено, що позивач має доступ до земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0.0176 га. безпосередньо з провулку 5-го Першотравневого, що підтверджується проведеною експертизою.

Оскільки, з положень ст.98 ЗК України вбачається, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, то встановлення судом сервітуту призведе до значних обмежень прав відповідача, оскільки відсутність наявного шляху зумовить відповідача змінити спосіб та порядок використання своєї земельної ділянки.

Виходячи з вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим, оскільки встановлення земельного сервітуту, за змістом ч.1 ст.401 ЦК України, допускається лише у випадку відсутності інших можливостей для задоволення потреб інших осіб.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував ту обставину, що на його земельній ділянці розташована вигрібна яма, до якої підведені всі комунікації водопостачання та водовідведення з його частини будинку і не встановлення сервітуту призведе до необхідності перевлаштування цих комунікацій та самої вигрібної ями, є безпідставними, оскільки вказані обставини не зазначені у позовних вимогах і не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на доказах та законі, суд першої інстанції перевіривши доводи сторін, в повному обсязі визначився із характером спірних правовідносин і постановив законне і обґрунтоване рішення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді