Справа № 101/4368/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Алуштинський міський суд

в складі

головуючого судді Скісова Є.М.,

при секретарі Ремжиной К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Алуштинської міської ради, виконавчого комітету Алуштинської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Республіканський комітет по земельним ресурсам про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом зносу самовільного будівництва,

ВСТАНОВИВ

Позивачі звернулися до Алуштинського міського суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно побудованої будівлі. Під час судового розгляду до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є співвласниками спірної квартири із надвірними господарськими спорудами, які є предметом спору.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що відповідачі без дозвільних документів, оформлених у встановленому порядку, біля б. АДРЕСА_1 здійснили роботи по будівництву трьоповерхової споруди без перекриття даху розміром 3,0 м X 4,0 м X 3,0 м перший поверх, 3,0 м X 4,0 м X 3,0 м другий поверх, 3,0 м X 4,0 м X 3,0 м третій поверх загальною площею 36 кв.м., без затвердженого проекту в порушення діючого містобудівного законодавства, на земельній ділянці, яка нікому з відповідачів в користування, оренду та власність не передавалася.

Посилаючись на статтю 13 Конституції України, статті 316, 321, 376 ЦК України, статті 78, 83, 125, 126, 212 ЗК України, статті 11, 12, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» просять суд зобовязати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 12 кв.м., шляхом знесення самовільно побудованої трьоповерхової споруди, площею 36 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по місту мешкання відповідачів.

Представник позивачів Богданов В.В. в суді позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, з підстав викладених у позові.

Також представник позивачів пояснив суду, що йому невідомо про час будівництва багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Також йому невідомо про те, хто є балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного будинку, та чи звертались відповідачі до органів місцевого самоврядування з проханням провести реконструкцію належної ім квартири.

Представник позивачів не заперечував того факту, що земельна ділянка, яка є предметом спору, відноситься до категорії земель житлової та суспільної забудови. Вказував на те, що відповідачі були притягнуті до адміністративної відповідальності за проведення будівельних робіт, що є достатнім фактом для звернення до суду.

Представник відповідачів ОСОБА_6, та відповідач ОСОБА_1, в суді позов не визнали, просять відмовити у його задоволенні з тих підстав, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, в якому розташовується квартира №10 належна відповідачам. Зазначений будинок побудований у 1960 році. До складу належної відповідачам квартири входить сарай, призначений для зберігання твердого палива, оскільки квартири в будинку не оснащувалися центральним опаленням. Балансоутримувач КП «Таврія» у 2009 році звертався до відділу архітектури міста Алушти з листом про погодження реконструкції квартири, належної відповідачам. Відповідачка ОСОБА_1 зверталась до Алуштинського міського голови з проханням про проведення реконструкції, заперечень не надходило. В лютому 2013 року вони придбали щє один сарай у сусідки ОСОБА_7, що оформили письмовою розпискою. Відповідачами у встановленому законом порядку була розроблена технічна документація, укладені договори про авторський та технічний нагляд. Після чого була проведена реконструкція цих двох сараїв, та надбудували другий поверх, без зміни площі забудови в проекції на земельну ділянку. У листопаді 2013 року відповідачами був замовлений технічний паспорт на квартиру із господарським приміщенням, та отримана декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зазначені документи подані Державному реєстраторові Алуштинського міського управління юстиції, для проведення державної реєстрації речових прав.

Крім зазначеного, представник відповідачів пояснив суду, що відповідачами проводилась реконструкція, а не нове будівництво. Земельна ділянка відповідачам не надавалась з тих підстав, що вони є власниками квартири у багатоквартирному житловому будинку, а не власниками домоволодіння, тобто зазначений факт виключає можливість отримання документа на земельну ділянку. Позивачі у зазначеній справі є не належними, оскільки власником землі в межах міста є міська громада, а не орган місцевого самоврядування. Знесення будівлі або споруди, є виключною мірою відновлення порушеного права. Вважає, що представником позивачів взагалі не доведено чим саме порушено право громади від реконструкції сараїв відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явилась, повідомлена належно, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, та повідомляє суду, що з позовом вона не згодна, просить відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи: Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК, до суду не з'явився, повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суду не повідомив, заперечень або пояснень щодо позову не надав.

Вислухавши представника позивачів Богданова В.В., представника відповідачів ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_1, дослідивши пісьмові матеріали справи, інвентарну справу № 25013 на будинок АДРЕСА_1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов'язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з'ясуванні обставин справи шляхом роз'яснення прав та обов'язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, та свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с., а.с.10, 24-29). У відповідності до зазначеного свідоцтва характеристика квартири та її обладнання приведена у технічному паспорті, який є складовою часткою цього свідоцтва.

У відповідності до технічного паспорту на вказану квартиру (а.с.11), до її складу входить підсобне приміщення (сарай) площею 5.1.кв.м.

Згідно свідоцтву про право власності на житло від 7 квітня 1995 року, ОСОБА_7 належить квартира АДРЕСА_2. До складу зазначеної квартири також входить сарай, площею 5.1 кв.м. Розпискою від 14.02.3013 року ОСОБА_7 продала належний їй сарай відповідачам, за що отримала кошти в суммі 24 000 грн.

Зазначені сараї розташовані на прибудинковій території, та знаходяться в користуванні з часу набуття права власності на квартири у будинку.

У відповідності до фрагменту детального плану території АДРЕСА_1 знаходиться в межах міста Алушти (а.с.9). Сторонами у справі визнаний факт того, що дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та суспільної забудови, тому це не потребує додаткового доказування.

Суд ставиться критично до пояснень представника позивача щодо статусу житлового будинку АДРЕСА_1, а саме того, що цей будинок не є багатоквартирним будинком.

Так з матеріалів інвентарної справи №25013 на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що з 1960 року цей будинок перебуває на балансі КП «Таврія» та складається з 10 квартир. У 1994 році, КП «Таврія» просить БТІ виготовити інвентарну справу на будинок. Рішенням Алуштинської міської Ради №071 від 24.03.1995 року вирішено оформити право власності на будинки відомчого фонду, в тому числі на будинок АДРЕСА_1, за КП «Таврія». Зазначена інвентарна справа містить відомості в тому числі про сараї літери «К» і «Л». У відповідності до довідки №173 від 10.04.2003 року, за квартирою №10 будинку АДРЕСА_1 числіться сарай, площею 5.1.кв.м. (а.с.40). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло (а.с.189) та технічного паспорту (а.с.182) ОСОБА_7 належить сарай, площею 5.1.кв.м.

Доводи представника позивача щодо проведення будівництва відповідачами без одержання у встановленому порядку спеціальних дозволів з огляду на положення закону, не знайшли свого підствердження у суді.

Роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у пунктах 7, 13 Постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» стосуються того, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами: про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир. Вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються. За змістом частини 2 статті 383 ЦК України і статті 152 Житлового Кодексу (далі-ЖК) України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 , визначено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках.

Обов'язок власника жилого будинку або жилого приміщення у будинку, що припустив самовільне переобладнання або перепланування цього приміщення, за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану обумовлений порушенням конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, а також погіршенням технічного стану жилого будинку в цілому та порушення прав інших споживачів (пункт 1.4.6 Правил).

Реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно із Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 903, під час будівництва об'єкта архітектури (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств визначається механізм здійснення авторского нагляду. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 903 під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств визначає механізм здійснення технічного нагляду. Технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта. Технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.

Відповідачами у справі були наданий суду Робочий проект від 2012 року, розроблений Республіканським підприємством Кримська комплексна Архітектурно рестовраційна мастерська «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ», щодо реконструкції квартири №10 та сараїв літ. «К» і літ «Л», у господарський блок, розташованих за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до висновків основні конструктивні узли та діталі реконструкції квартири та сараїв розроботані у відповідності до ДБН В.1.1-12:2006, в частині їх надійності до експлуатаційної пригодності.

Також наданий договір №12/23-АН від 29.12.2012 року на проведення авторського надзору за реконструкцією, та наказ за тим самим номером про призначення посадових осіб які відповідають за проведення робіт по реконструкції.

З декларації про готовність обїекта до експлуатації №КР141133150291 від 11 листопада 2013 року, виданої Інспекцією ДАБК в АРК, вбачається, що реконструйована квартира №10 та сараї літ. «К» та літ. «Л», у господарський блок літ. «Ц» у домоволодінні АДРЕСА_1 готова до експлуатації.

З огляду на наведене, суд вважає, що доводи позивача про про істотне порушення будівельних норм та правил, неотримання дозвільної документації відповідачами не заслуговують на увагу, оскільки права і обов'язки відповідачів визначені як нормами ЦК України, ЖК України ( ч. 2 ст. 383 ЦК України і ст. 152 ЖК України - власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно- технічних вимог і правил експлуатації будинку), так і правовідносини сторін регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 13-16, 391 ЦК України, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, іншими, зазначеними вище нормативними актами, а саме те, що відповідачі провели реконструкцію давно існуючих приміщень, а не провели будівництво нових, для чого, у встановленому законом порядку отримали необхідні саме для реконструкції належної їм квартиири і сараїв документи.

Щодо вимоги позивача про звільнення земельної ділянки з підстави її самовільного зайняття, та відсутності у відповідачів правовстановлювального документа на вказану земельну ділянку, вважаю, що позивачем не доведені вказані факти, а також не доведена необхідність отримання вказаних документів з огляду на права відповідачів у обєкті нерухомості та на статус самого обєкту нерухомості.

Земельним законодавством України не передбачається отримання правовстановлювального документу про право власності на земельну ділянку (Державного акту), або документу що підтверджує право користування земельною ділянкою (договір оренди) під квартирою у богатоквартирному житловому будинку.

Відносно самовільного зайняття земельної ділянки, що є предметом спору, вважаю, що це твердження повністю спростовується матеріалами інвентарної справи на будинок. (див. вище)

Таким чином, можна зробити висновок, про необгрунтованість заявлених позовних вимог, недоведеність позивачем обставин та правовідносин, що виникли з привлоду реконструкції відповідачами належних їм сараїв.

Отже суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями статті 13-16, 316, 321, 376, 383, 391ЦК України, статті 78, 83, 125, 126, 212 ЗК України, статтею 152 ЖК України ст.. 10,60, 213-215 ЦПК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, Постановою Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Алуштинської міської ради, виконавчого комітету Алуштинської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 12м2, шляхом знесення самовільно збудованої трьохповерхової споруди площею 36 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по місту мешкання ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Алуштинського

міського суду Є.М.Скісов