Справа №2а -140/2008р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2008 року колегія суддів Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Зоріної Д.О., суддів Демиденка І.О., Якимець Т.Є., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд винести постанову, якою визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути з останніх на його користь недоотримані суми, щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, які передбачені Законом України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” в сумі 2811 грн
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, що зазначені в позові.
Представники відповідачів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука, головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області в судове засідання не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, надіслали письмові заперечення проти позову, в яких просили суд в задоволенні позову відмовити у зв»язку з його безпідставністю та закінченням строків позовної давності.
Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином увідомлений про час та місце слухання справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а саме є евакуйованим в 1986 році із зони відчуження, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, за місцем їхнього проживання органами соціального захисту населення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних, передбачених частиною 4 статті 48 надається одна з них за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як встановлено судом, позивачу щорічно виплачувалась, починаючи з 2005 року, допомога на оздоровлення, але виплати проводилися у розмірах передбачених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12 липня 2005 року « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і розмір вказаних виплат не відповідає розміру виплат, що передбачений вказаним Законом, а саме було виплачено: у 2005 році - 75 грн. , у 2006 році - 75 гривень, у 2007 році -75 гривень.
Відповідно до положень статей 22, 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до рішень Конституційного суду України №6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року, №5 - рп/2002 року останнім встановлено, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціальноекономічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України , положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Бюджетного Кодексу України, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ст.92 Конституції України - виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основні обов»язки громадянида.
Відповідно до ст.19 Конституці України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що виплата позивачу допомоги на оздоровлення у зменшеному розмірі з урахуванням вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2005- 2007 роки», Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірним, оскільки положення вказаних постанов суперечить вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу порівняно з постановами Кабінету Міністрів України, а тому позивачам повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі встановленому статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тобто з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений на момент виплати, на підставі статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 повинно бути виплачено в 2005 році - 786 грн. (262 х 3), в 2006 році - 1050 (350 х 3), в 2007 році - 1200 грн. (400 х 3).
Згідно статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, а тому суд вважає, що оскільки позовні вимоги стосуються компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю позивачів, то в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки на думку суду позовна давність на дані вимоги не поширюються.
Враховуючи те, що позивачу за 2005 - 2007 роки виплачено допомогу в розмірі 225 грн., то на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 2811 грн.
Оскільки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їхнього проживання органами соціального захисту населення, якими, як встановлено судом, є управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області то суд приходить до висновку про задоволення позову відносно саме цих відповідачів, а в задоволенні позову до інших відповідачів необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 22, 64, 92 Конституції України, статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», статтями 161, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів - задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічних сум на оздоровлення за 2005 - 2007 роки у зменшеному розмірі - неправомірними.
Стягнути в солідарному порядку з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 2811 грн. з рахунку, з якого здійснюється виплата щорічної допомоги на оздоровлення відкритого по коду програмної класифікації видатків 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров»ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні позовних вимог до інших відповідачів - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчка Полтавської області на протязі десяти днів починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 22 листопада 2008 року.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про її апеляційне оскарження, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду або на протязі десяти днів, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 22 листопада 2008 року.
Головуючий суддя (підпис) Д.О.Зоріна
Судді: (підпис) І.О.Демиденко
(підпис) Т.Є. Якимець
Копія вірна
Суддя: Д.О. Зоріна