Справа № 127/2-2156/2010

УХВАЛА

17 січня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого Бар'яка А.С.,

за участі секретаря Сивенюк О.М.,

заявника ОСОБА_1,

державного виконавця Гожа Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії та рішення державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Гожи Тетяни Олегівни, зазначивши, що Гожа Т.О. винесла 29.04.2012 року постанову про стягнення з його пенсії утримання в розмірі 20 % в рахунок погашення боргу перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», при цьому він не надавав згоди на проведення таких стягнень з його пенсії, а тому вважає, що його права порушені і просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Гожи Тетяни Олегівни, яка винесла постанову від 29.04.2012 року, якою вирішено стягувати з його пенсії 20% щомісячно борг по виконавчому листу за № 2-2156-2010 року на суму 10786 грн. 50 коп. на виконання рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 08.06.2010 року та скасувати вказану постанову.

В судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав, обгрунтувавши їх обставинами, викладеними в скарзі, зазначивши, що державний виконавець Гожа Т.В. не повинна виконувати рішення суду від 08.06.2010 року по справі № 2-2156/10, оскільки він згоди на відраховування з його пенсії не надавав, а ухвала суду, що стала підставою для ухвалення такого рішення - скасована, а відтак, відсутні підстави для стягнення з його пенсії відповідних утримань.

Державний виконавець Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Гожа Т.О. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, пояснивши, що її дії відповідають вимогам закону, були вчиненні дії щодо розшуку іншого майна боржника, однак таке майно відсутнє. Постанову було винесено в порядку примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили та не скасоване.

Вивчивши матеріали справи № 2-2156/10 та скарги, взявши до уваги позицію сторін, суд встановив, визначив та дослідив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини:

Матеріали справи № 2-2156/10 вказують, що рішенням від 08.06.2010 року було позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 як спадкоємця відповідно до розміру частки в спадковому майні, їх вартості, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/035-38/50476 від 15.10.2007 року, в загальній сумі 8884 грн. 27 коп. Дане рішення набрало законної сили.(т.1 а.с. 157,158).

Оглянуті та досліджені в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 538/8, номер за ЄДРВП: 36909420 вказують, що в даних матеріалах міститься заява про відкриття виконавчого провадження від 06.03.13р. з зазначенням письмової згоди на звернення стягнення на пенсію боржника, міститься виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці по справі № 2-2156/10, в якому зазначений строк пред'явлення до виконання - до 05.08.2013 року., міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2013 року та встановлено строк для добровільної сплати борг, яка була надіслана боржнику, після якої 01.04.2013 року надіслані державним виконавцем запити до інспектуючих та контролюючих органів державної влади з метою встановлення належного боржнику майна, а 29.04.2013 року було винесено оскаржувану постанову про стягнення із усіх видів заробітку(доходу), що належать до виплати боржнику утримання в розмірі 20%. Крім цього матеріали виконавчого провадження містять постанову про розшук рухомого майна боржника та постанову про зупинення виконавчого провадження.

Таким чином судом встановлено, що в порядку примусового виконання рішення суду, ухваленого 08.06.2010 року по справі № 2-2156/10, яке набрало законної сили, стягувач вчасно, в строк, зазначений в виконавчому листі, звернувся до органів ДВС з заявою про примусове виконання відповідного рішення суду, надавши письмову згоду на звернення стягнення на пенсію боржника, в наслідок чого державним виконавцем було відкрито відповідне виконавче провадження, здійснено необхідні заходи щодо виявлення майна боржника, яке виявити не вдалось, в силу чого, встановивши, що боржник отримує пенсію, було винесено постанову про стягнення із усіх видів заробітку(доходу), що належать до виплати боржнику утримання в розмірі 20%, при цьому в судовому засіданні державним виконавцем було пояснено та зазначено розбіжність в даті оскаржуваної постанови, яка була надана боржником і яка знаходилась в матеріалах виконавчого провадження, з посиланням на виправлення описки в написанні року, а саме: написано 2012 рік, в той час як вірним та виправленим було - 2013 рік.

Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Зміст ч. 6 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Норма абзацу 1 та абзацу 4 ч.2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прописує, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

При прийнятті рішення суд враховує, що виконуване в примусовому порядку державним виконавцем Гожою Т.В. рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, ухвалене 08.06.2010 року по справі № 2-2156/10, набрало законної сили, не скасоване вищою інстанцією, а відтак підлягає виконанню, в силу чого позиція заявника ОСОБА_1 щодо відсутності підстав у державного виконавця виконувати відповідне судове рішення - не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, а тому є помилковою, при цьому суд в порядку ч.4 ст. 10 ЦПК України роз'яснює та звертає увагу заявника на те, що зазначені ним обставини щодо скасування судових рішень, що стали підставою для ухвалення рішення по справі № 2-2156/10, є підставою для перегляду такого рішення за нововиявленими обставинами.

За даних обставин, врахувавши, що дії державного виконавця при винесені оскаржуваної постанов та зміст оскаржуваної постанови не суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на те, що суд в цивільному судочинстві позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог, а розглядає справу виключно на підставі наданих суду доказів, суд вважає, що при виконанні виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці по справі № 2-2156/10, приймаючи постанову 29.04.2013 року про стягнення із усіх видів заробітку(доходу), що належать до виплати боржнику, утримання в розмірі 20% - державний виконавець Гожа Т.В. діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а ненадання боржником згоди на стягнення з його пенсії відповідних утримань, на що посилається заявник, обгрунтовуючи свою заявлену вимогу щодо скасування рішення - не визначено та не передбачено законодавцем як передумова для прийняття такого рішення, а відтак не є підставою для його скасування в разі не додержання, в силу чого, суд вважає, що заявлені вимоги заявником не обгрунтовані та безпідставні, а тому в задоволенні скарги, з заявлених підстав, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 386-388 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Гожи Тетяни Олегівни щодо винесення постанови від 29.04.2013 року при виконанні виконавчого листа № 2-2156-2010р. та скасування постанови державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Гожи Тетяни Олегівни, винесеної 29.04.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2156-2010р.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покласти на ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя