КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/12539/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трусова Т.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Дарницький районний суд міста Києва своєю постановою від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні компенсації середньої вартості путівки в Україні та 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року та зобов'язавши управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в межах їх компетенції здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацій, передбачених статтею 21 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: компенсації вартості путівки в Україні та 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації просить суд скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року, яка, на їх думку, є незаконною через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 у поданій ним апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування фактичних обставин справи, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення справи по суті у частині позовних вимог, в задоволенні яких йому було відмовлено, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації підлягає задоволенню; апеляційна скарга ОСОБА_2 залишенню без задоволення з наступних підстав, а постанова суду - скасуванню.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2 у частині нарахування компенсації середньої вартості путівки в Україні та 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в межах їх компетенції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсацій, передбачених статтею 21 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: компенсації вартості путівки в Україні та 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію недоотриманих пільг та допомоги, передбаченої статтею 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі вказаної законодавчої норми та пункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, а також виходив з положень ч.1 ст.72 КАС України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 1993 році позивач ОСОБА_2 отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії.

Рішенням комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, від 13 квітня 2000 року (протокол № 368) видачу позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було визнано безпідставною.

Зазначене рішення було оскаржене ОСОБА_2 до суду.

12 лютого 2001 року рішенням Радянського районного суду міста Києва було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправним рішення комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 13 квітня 2000 року.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, за результатами перегляду вищевказаного рішення Радянського районного суду міста Києва у зв'язку з нововиявленими обставинами було визнано протиправним рішення комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 13 квітня 2000 року та зобов'язано видати ОСОБА_2 відповідне посвідчення.

20 січня 2010 року на виконання зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про виплату компенсації та пільг, передбачених статтею 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року.

Листом від 21 червня 2010 року управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вимог з виплати компенсації та пільг за вказаний період.

Оспорюючи правомірність вказаної відмови, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дарницького району міста Києва про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови йому у виплаті компенсації по комунальним та іншим платежам, згідно пільг, передбачених ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і стягнення 25906,41 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вказаною постановою визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Дарницького району міста Києва щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті компенсацій та пільг, передбачених ст.21 вказаного Закону та зобов'язано відповідача повторно розглянути зазначені вимоги позивача.

16 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Дарницького району міста Києва із заявою про виконання судового рішення, у задоволенні якої позивачу було відмовлено листом від 30 травня 2012 року.

Спірні правовідносини врегульовані статтею 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № N 796-XII), Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 вересня 2005 року № 936 та «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 січня 1997 року N 51.

Так, статтею 21 Закону № N 796-XII дійсно передбачено право громадян, віднесених до другої категорії, на оплату займаної ними та членами їх сімей жилої площі в розмірі 50 процентів квартирної плати, обчисленої за ставками, установленими для робітників і службовців, а також оплата в розмірі 50 процентів за користування комунальними послугами і телефоном; першочергове щорічне забезпечення за місцем роботи санаторно-курортними путівками чи путівками на відпочинок або компенсація за їх бажанням середньої вартості путівки в Україні для самостійного санаторно го лікування чи відпочинку; забезпечення продуктами харчування за фізіологічними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання; компенсація 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаній статті Закону № N 796-XII термін «компенсація» вживається лише у розумінні вже призначених грошових сум періодичного ( щомісячного, щорічного) відшкодування особам, які мають право на такі пільги у встановленому законом порядку та на підставі виданого їм посвідчення, зокрема компенсації у вигляді 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, середньої вартості путівки на санаторно-курортне лікування в Україні та інші, а до спірних правовідносин щодо здійснення компенсації ОСОБА_2 не отриманих ним соціальних виплат у зв'язку з відсутністю в нього відповідного посвідчення норми ст.21 Закону № 796-XII не застосовуються.

Крім того, колегія суддів також вважає необґрунтованим неприйняття до уваги судом першої інстанції доводів відповідачів щодо необхідності застосування пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936, відповідно до якого, виплата компенсацій, допомоги та надання пільг, передбачених Законом, провадиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

Пункт 4 наведеного Порядку, положеннями якого керувався суд першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 включає перелік компенсацій та видів соціальної допомоги, що виплачуються відповідними суб'єктами владних повноважень на підставі та в порядку, які передбачені пунктом 3 даного порядку, а отже можуть бути отримані особою не раніше як з дня видачі йому відповідного посвідчення встановленого зразка.

Згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Висновки суду першої інстанції щодо преюдиційності обставин, встановлених Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року є помилковими, оскільки, предметом вказаного судового розгляду були неправомірність дій відповідача при первісному зверненні до нього ОСОБА_2 за виплатою компенсації з одночасним відшкодуванням моральної шкоди за протиправну відмову у виплаті спірних сум, а в даному випадку, ОСОБА_2 оскаржує неправомірність дій відповідача щодо повторної відмови йому у виплаті компенсації невикористаних соціальних пільг при повторному зверненні.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було не правильно визначено підстави для відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату 50 процентів квартирної плати, плати за користування комунальними послугами і телефоном шляхом посилання на неналежність до повноважень відповідачів надання вказаних пільг та грошових компенсацій замість них, оскільки, як відмічалось вище, законодавством взагалі не передбачено право особи на компенсацію пільг, вказаних у статті 21 Закону796-XII за період, коли особа не мала відповідного статусу постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС, незалежно від причин.

Таким чином, єдиною законною підставою для отримання компенсацій, пільг та допомоги, передбачених статтею 21 Закону № N 796-XII, є наявність відповідного посвідчення, що підтверджує факт набуття особою статусу постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, якого у ОСОБА_2 у спірний період не було, а тому дії відповідачів щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні спірних виплат за період з 13 квітня 2000 року по 20 січня 2010 року не можна вважати неправомірними і немає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації - задовольнити; апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення; постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 16 січня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.