КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/11148/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2442/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - Грох Л.М.,

суддів: Матковської Л.О., Карпусь С.А.,

при секретарі: Терлич А.В.,

за участю: позивача та представника позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 640 тис. грн. боргу за договором позики. Посилалися на те, що 04.11.2011 року помер брат позивачів ОСОБА_4. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.10.2012 року і 12.11.2012 року позивачі успадкували належне спадкодавцю майно в рівних долях.

15.03.2011 року ОСОБА_1 позичила в ОСОБА_4 30 тис. грн., 25.05.2011 року - 30 тис. грн.; 22.06.2011 року - 50 тис. грн.; 21.07.2011 року - 150 тис. грн.; 05.08.2013 року - 380 тис., видавши на підтвердження укладення договорів позики в кожному випадку відповідну розписку. Відповідно до змісту розписок відповідачки усі позики були надані їй на умовах повернення до 31.12.2013 року. Загальна сума боргу за цими договорами становила 640000 грн. Посилаючись на ст.ст.1218, 1230 ЦК України, просили стягнути вказані кошти з відповідача.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 640 тис. грн. боргу та 3441 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 9600 грн., просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в розмірі 630400 грн. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_1 повернула ОСОБА_4 9600 грн. в якості частини боргу за договором позики, а не процентів за цим договором, про сплату яких сторони не домовлялися. Вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 1048 ЦК України, так як між сторонами не укладався договір позики, а розписка за своєю правовою природою не є договором позики, а лише підтверджує факт передання коштів та виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Апелянт в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про розгляд справи, письмових заяв від неї не надходило.

Позивач та представник позивача просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон, який підлягав застосуванню, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за договорами позики з ОСОБА_4 не виконані відповідачем, а повернуті ОСОБА_1 9600 грн. є процентами за користування позикою за вересень 2012 року, а не сплаченою частиною основного боргу.

Проте погодитися з такими висновками суду у повному обсязі не можна.

Встановлено, що 15.03.2011 року ОСОБА_1 позичила в ОСОБА_4 30 тис. грн., 25.05.2011 року - 30 тис. грн.; 22.06.2011 року - 50 тис. грн.; 21.07.2011 року - 150 тис. грн.; 05.08.2013 року - 380 тис., видавши на підтвердження укладення договорів позики в кожному випадку відповідну розписку. Відповідно до змісту розписок відповідачки усі позики були надані їй на умовах повернення до 31.12.2013 року. Загальна сума боргу за цими договорами становила 640000 грн. 04.11.2011 року ОСОБА_4 помер. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.10.2012 року позивачі як брати спадкодавця і спадкоємці другої черги за законом успадкували належне йому майно в рівних частинах - по ?. 11.07.2013 року ОСОБА_3 отримав 9600 грн. від ОСОБА_1

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, оригіналами розписок ОСОБА_1, копіями свідоцтва про смерть, свідоцтвами про право на спадщину за законом, копією розписки ОСОБА_3, та фактично не оспорюються сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд відповідно до ст. 214 ЦПК України, приходить до висновку про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, цивільно-правових відносин щодо позики грошових коштів, зобов'язання за якими не виконані позичальником. Її боргові зобов'язання перед позивачами як спадкоємцями позикодавця за цими правовідносинами складають 630400 грн. за виключенням сплачених ОСОБА_1 9600 грн. ОСОБА_3

Висновок суду першої інстанції про те, що повернуті позивачу кошти в сумі 9600 грн. є процентами за користування позикою за вересень 2012 року, а не сплаченою частиною боргу за позикою, є безпідставним.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі змісту розписок, які підтверджують факт укладення договорів позики та їх умови, сторони не передбачили отримання позикодавцем від позичальника процентів за користування позикою, тому відсутні підстави для нарахування та одержання від позичальника процентів у розмірі 18 % річних (1,5% на місяць відповідно до виданої ОСОБА_3 розписки).

Посилання позивача ОСОБА_3 на існування усної домовленості щодо процентів за позикою між сторонами є безпідставним з огляду обов'язковість письмової форми договору позики.

Відтак обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що спірна сума 9600 грн. сплачена в рахунок повернення боргу за договором позики, а сума боргу за договорами позики складає 630400 грн.

В силу положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як вбачається зі змісту свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.10.2012 р., спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його брати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках, на ? частку майна кожний.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, наявний борг ОСОБА_1 перед позивачами в сумі 630400 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах - по 315200 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачами судові витрати підлягають стягненню з відповідача також в рівних частинах на користь обох - по 1720, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315-317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 315 200 грн. боргу за договорами позики та по 1720, 50 грн. понесених судових витрат.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г. Провадження № 22-ц/792/2442/13

Доповідач -Грох Л. М. Категорія № 19, 27